Lights Dim і Visionary Hours: занурення в ембієнт (фото)

afisha.tochka.net, захопившись дослідженням термінів "претенційність" і "андеграунд", відправилась на концерт музики в стилі ambient.

Антон Короїд
Антон Короїд
журналіст afisha.tochka.net
14 лютого 2012, 08:26
Звіти
© Володимир Шевчук, tochka.net

11 і 12 лютого прихильники нетрадиційної музики стали свідками серії виступів польських музикантів, які представили власні проекти в стилі ембієнт в столичному Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса.

Злегка снобістська атмосфера театрального центру, а також претенційна публіка не сприяли правильному сприйняттю, в цілому, відмінної музики, єдиний мінус якої полягає в тому, що слухати її довго не вийде.

Можливо, саме завдяки останній обставині концерти були розділені на два дні.

При цьому, самі музиканти виявилися набагато більш звичайними, ніж їх публіка і їх музика.

 

Lights Dim

Марека Камінського і Хайдена Беррі з Кракова об'єднує любов до створення ембіентних звукових картин, а також інтерес до японської культури. У кожного з них за плечима солідна творча біографія і декілька виданих альбомів. В Україну вони приїхали разом, але кожен з них є автором власного проекту.

В Lights Dim Марек Камінський, що представив свій сет ввечері в суботу, об'єднує розлогі ембієнт підклади з яскравими переборами фортепіано. За словами Марека, нетривале навчання грі на цьому інструменті в дитинстві ніяк не вплинуло на ту музику, яку він робить зараз.

Тим не менш, саме фортепіано надає його музиці ледь вловиму суворість творів великих класиків. При цьому, психоделічні пасажі гітари Хайдена Беррі надають закінченість ембіентних полотнам, які супроводжуються зображеннями японських урбаністичних пейзажів.

 

Visionary Hours

Хайден Беррі, який грав в неділю, і його Visionary Hours відрізняється більш традиційним ембіентним звучанням в дусі записів Брайана Іно 1970-х років. У своєму виступі він використовував тільки семпли, а не "живі" інструменти, через що звучав дещо "сухіших" ніж колега.

[video]303930 [/video]

При цьому, перфоманс Visionary Hours доповнювався хитромудрим відеорядом, який складався в чіткої розповіді про мандри японського поета Мацуо Басьо.

The road to Basho - саме так, називається останній альбом Visionary Hours, представлений в Києві. Його автор, який прожив в Японії перші 5 років свого життя, впевнений, що така музика в поєднанні з оригінальним відеорядом здатна занурити слухача-глядача в атмосферу життя великого поета, винахідника хокку.

Виступ Visionary Hours виявився настільки насиченим, що до його кінця сприймати цей потік аудіо-візуальної інформації стало практично неможливо. При цьому, варто зазначити, що виступи київських ембієнт проектів Heinali і Creation VI виглядали набагато менш насиченими в емоційному і смисловому плані на тлі польських колег.

Фраза "візуально-музичні перформанси", винесена на афішу концерту, не зовсім точно відображала його суть. Музична складова на ньому була представлена ​​набагато яскравіше, ніж "візуальна". Незважаючи на це, сотня глядачів мала можливість зануритися в атмосферу справжнього ембієнту, і, можливо, потонути в ній.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найбільш очікувані концерти 2012 року: Red Hot Chili Peppers, Misfits і The Kooks

 

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі (3)

символів 999
  • Гість 12 років тому

    складається таке враження, що ви і я були на різних подіях
    "правильне сприйняття"? а яке має бути правильним? особисто у мене так багато емоцій давно не викликала музика, я співпереживала їй і бачила як інші також щось відчувають, дівчина що сиділа не далеко від мене плакала і водночас посміхалась... те що ви не змогли "правильно сприйняти" цю музику, а її потрібно не механічно споживати, а саме відчувати, - ніяк не характеризую публіку, яка зібралась на перфоменси

    Прокоментувати Мені подобається
  • Гість 12 років тому

    ви, напевно, сліпі :) бо написати "претенційний" і не побачити в перфрменсах візуальності можуть тільки не зрячі

    Прокоментувати Мені подобається
  • Гість 12 років тому

    як на мене, то сприйняття такої музики є досить індивідуальна і непередбачувана річ. Писати таку статтю, висловлюючи якісь свої дуже суб'єктивні думки з претензією на об''єктивність, некоректно

    Прокоментувати Мені подобається