Джон Картер в 3D: вражаюча казка про космічного Тарзана

Створити по-справжньому успішний фільм про загадкові світи та інші планети після приголомшливого успіху "Зоряних війн" - надзвичайно складне завдання. Занадто високу планку поставив Джордж Лукас своєю сагою. Справа, перш за все, в епічності самої історії: розтягнутість у часі, опрацювання характерів і образів героїв.

Лукас, як відомо, самотужки створював свій оригінальний світ. У творця фільму "Джон Картер", який 8 березня стартує в українському прокаті, завдання було навіть складніше лукасівського.

Режисер стрічки Ендрю Стентон ("Волл-І", "Історія іграшок", "Коропорація монстрів") працював на готовому матеріалі - романі Едгара Берроуза, який вийшов ще в 1912 році.

Берроуз відомий у нас своїми книгами про пригоди Тарзана. Історія про Джона Картера в світі теж менш популярна, ніж про людину з джунглів, але набагато більш знаменита там, ніж, наприклад, в Україні. Письменника Берроуза вважав своїм натхненником фантаст Рей Бредбері, його книгами захоплювалися і цитували творець "Ааватара" Джеймс Кемерон і все той же Джордж Лукас.

Новий фільм, який випускає студія Уолта Діснея, знятий за мотивами першої книги Берроуза з його циклу про Картера - оповіданні "Принцеса Марса" з використанням деяких сюжетних поворотів і персонажів з інших книг.

Юний Едгар Берроуз отримує від свого дядечка Джона Картера (Тейлор Кітч) телеграму з проханням терміново приїхати в його маєток. Там виявляється, що дядько Джон віддав Богу душу і його прикажчик передає Едгару всю спадщину родича, а також його щоденник. Завдяки записам племінник дізнається, що Джон Картер, пройшовши громадянську війну, пішов у відставку і захопився пошуками золота.

Одного разу Джон знаходить легендарну золоту печеру, але там він натикається на тіло незнайомця, що оживає. Але ненадовго, і Картеру дістається кулон прибульця, який переносить його прямісінько в марсіанську пустелю.

На "червоній планеті", яку місцеві жителі називають Барзум, наш герой через різницю в силі гравітації виявляє здатність стрибати на значну висоту.

Радіти суперсилі йому довелося недовго - він потрапляє у вир війни між двома місцевими містами-цивілізаціями - задангами і геліумітами, а підбурюють війну всесильні тарни. Картер вплутується в цю битву на стороні геліумітів, закохуючись у принцесу Дею (Лінн Коллінз). Попутно він заманює на свій бік вождя войовничого племені тарків - Тарса Таркас (Віллем Дефо). У розв'язці Картер не хоче повертатися на Землю, але всесильний ватажок тернів Мата Шанг (Марк Стронг) стане заперечувати. Проте Джону із Землі вдається його перехитрити.

Фільм знімали майже 2 роки і витратили $250 млн. Значна частина бюджету пішла на масштабні зйомки в штаті Юта в США - там майже марсіанський пейзажах. Ще частина була витрачена на спецефекти, цілком порівнянні з ефектами з "Аватара" - тут використовували ті ж технології. Для картини також створили сотні оригінальних костюмів, щоб змусити глядача повірити в існування різних цивілізацій Барзума.

Режисер Ендрю Стентон стверджує, що не прагнув напхати фільм графікою і 3D ефектами, а хотів відтворити оригінальний світ, створений в романах Берроуза, а також населити його дуже реалістичними персонажами. Йому це частково вдалося: виходячи з кінотеатру, ви, наприклад, ризикуєте забути, що зоряний Віллем Дефо грав тут довготелесого орка - настільки він розчиняться в характері свого героя.

Стентону також вдалося зберегти автентичність світу, створеного письменником на початку 20-го століття - Берроузу не були відомі мобільні телефони, лазери і виблискуючі екрани. Він не піддався спокусі ввести в сюжет вже звичні для нас в подібних випадках космічні телефони-голограми, циферблати літаючі машини і якусь дивовижну плазмену зброю. Це, безумовно, ускладнювало завдання режисера - зробити фільм цікавим для глядачів в 2012-му.

Створи Ендрю Стентон подібне в кіно 30 років тому - і фільм став би справжньою сенсацією. У 2012 році красиву і захоплюючу історію Берроуза мимоволі починаєш оцінювати через призму вже відомої всьому світу пригодницької фантастики.

У "Аватара" "Джон Картер" в чомусь виграє вже зараз: тут немає нудьги, передбачуваності, а також зайвої сентиментальності, властивої гучному фільмові Кемерона. "Зоряним війнам" перший фільм Стентона досі програє.

Можливо, таке кіно в 2012 році вже не може дозволити собі ту розтягнутість, епічність і опрацювання характерів багатьох персонажів, яку міг дозволити собі Лукас в 70-ті і пізніше.

Сподіваємося, що історія картин про Джона Картера на цьому фільмі не закінчиться. Мабуть, тільки так Дісней зможе спробувати кинути виклик сазі Джорджа Лукаса.

Рекомендуємо вам дивитися стрічку в IMAX: тут можна повністю відчути красу фільму Ендрю Стентона і багатомільйонні вкладення студії Діснея в цей фільм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зоряні війни в 3D: новий Йода і більше яскравих фарб