"Останнє воскресіння": широка російська душа (фото, відео)

Екранізувати російські твори в Голлівуді вже намагалися. Багатьох режисерів мучили одні й ті ж питання: "Як грамотно показати горезвісну російську душу?", "Як не переграти з балалайками, горілкою і ведмедями?". А ось американцеві Майклу Хоффману знадобилося 12 років, щоб зважитися зняти фільм про життя великого росіянина. Після прочитання роману італійця Паріні про останні місяці життя Льва Толстого, Хоффман загорівся ідеєю стрічки з пейзажами Ясної Поляни і з Хелен Міррен у ролі Софії Андріївни.

Події фільму відбуваються в 1910 році, коли Лев Миколайович доживає свої останні дні в Ясній Поляні. У певний момент його дружина Софія Андріївна розуміє, що сімейне життя руйнується. Навколо її чоловіка будуються інтриги, на чолі яких - Володимир Чертков. Саме цей персонаж у виконанні Пола Джаматті схиляє Толстого до перепису заповіту.

Чертков хоче передати права на літературну спадщину Льва Миколайовича народу. І тут на горизонті виникає юний ідеаліст Валентин Булгаков, який встигає вступити на службу особистим секретарем Толстого і завести роман з дівчиною Машею. Наш головний герой, Лев Миколайович не готовий до таких випробувань, тому в один прекрасний день вирішує покинути рідний дім.

Незважаючи на окремі ляпи і моторошний акцент акторів фільм залишає приємний "післясмак". Стрічка була знята в Німеччині, але ілюзія російських берізок і душевних пейзажів присутня.

Найбільше запам'ятовується гра Хелен Міррен. Ексцентричність її героїні не знає меж! В одній ситуації Софія Андріївна падає в ставок, потім влаштовує яскраву словесну перепалку з Джаматті, але весь цей час героїня Міррен переслідує лише одну мету: переконати чоловіка в своїй правоті. Міррен - надзвичайно емоційна актриса і ця роль ще раз довела, що Олені Василівні Мироновій (справжнє ім'я акторки) під силу блискуче зіграти російську жінку, яка намагається врятувати свою сім'ю.

Фільм дуже переконливо розповідає про кохання. І всі ці гострі кути у відносинах Толстого та його дружини лише переконують глядача в тому, що це - найміцніше почуття. Тут ви не побачите стандартних кліше на тему серцевих відносин або палких зізнань. Поведінка Льва Миколайовича в такій складній ситуації доводить лише одне: він пішов з дому, бо не хотів порушувати цей крихкий картковий будиночок. А це значить, що він кохав.

"Останнє воскресіння" не залишить байдужими шанувальників творчості Толстого, а тим, кого "нудило від російської літератури в школі", можливо, захочеться нарешті прочитати "Анну Кареніну".