Театр у великому місті: коли слова зайві

У неділю, 7 грудня, Театр пластичної драми на Печерську вдруге показав свою нову виставу-фантазію про Київ і киян "Історії великого міста". Вистава стала подарунком столиці, в якій театр живе і працює понад 25 років.

У виставі, як і в решті спектаклів театру, актори не кажуть жодного слова. У цьому фішка театру — знайти дорогу до глядача без зайвих слів. Театр пластичної драми — це театр, де розповідають не словами, а мовою вільного руху, музики і пантоміми. Якщо вам теж здається, що в сучасному інформаційному світі забагато слів, то вам сюди. Актори Театру пластичної драми не потребують слів, щоб увести глядача за собою у свій світ і розповісти будь-яку історію. Навіть історію людської душі. Але вистава “Історії великого міста” не про це, вона — про наш світ, про велике місто і його жителів.

“Історії великого міста” складаються з семи сцен сучасного життя людини в місті: у метро, на роботі, в парку, на балконі... Перераховувати всі не будемо, щоб не розкривати інтригу до кінця. Скажемо лише, що ситуації героїв вистави будуть до болю знайомі всім, хто хоч якийсь час жив у столиці, працював або закохувався тут.

• «Танцюють всі! - 7 »: Назар Грабар розповість, чим він зайнявся після проекту

Ситуації, які розігрують актори, в принципі, універсальні для будь-якого великого міста, бо в кожному місті люди ходять на роботу і відпочивають, закохуються і одружуються. У кожному місті є парки і перехрестя, у багатьох — метро. І хоча не в усіх містах України є робота, балкони точно є в кожному, навіть у маленькому. Але декілька натяків у виставі все-таки дають зрозуміти, що дія відбувається в Києві.

Дію у виставі супроводжують атмосферні мелодії Едіт Піаф і Яна Тірсена, який написав музику для фільму “Амелі”. Французькі мотиви у виставі навряд чи випадкові, адже Франція — країна, де народилася пантоміма. Після вистави музика ще довго звучить у голові, тож будьте обережні, повертаючись додому: надворі ожеледиця, а ви пританцьовуєте!

Вистава “Історії великого міста” — це новий експеримент для Театру пластичної драми. Хоча б тому, що це перша вистава, яку актори поставили без свого незмінного худрука і режисера — Віри Мішньової, яка й заснувала цей театр у Києві далекого 1988 року. Режисером-постановником у новій виставі став один із акторів — Володимир Слободенюк. Ущерть заповнений зал двічі поспіль показав, що експеримент вдався.

Незвична родзинка у виставі Театру пластичної драми — відеопроекції і живі графічні замальовки між історіями, які створюють ефект перегляду німого кіно. Так само, як у німому кіно, у виставі повно кумедних моментів, які не залишать і сліду від вашої похмурості і втоми напруженим життям великого міста.

У грудні виставу можна буде побачити 20, 27 та 29 грудня о 19.00. Театр пластичної драми на Печерську чекає на Вас (адреса не змінилась: вул. Шовковична 7-А). Не пропустіть нагоди поглянути на своє повсякденне життя іншими очима.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!