18 маловідомих фактів про Мерилін Монро

Сьогодні, у річницю смерті Мерилін Монро, весь світ згадує про жінку, що стала обличчям епохи. Багато хто пам'ятає Монро, як неймовірну актрису, самовіддану на знімальному майданчику і в житті, і в той же час веселу і усміхнену.

Мерилін створила нові канони краси серед жінок, стала голосом музичних комедій 50-х, а також породила багато пліток навколо своєї персони. Деякі легенди її біографії настільки затьмарили справжню Мерилін, що біографи досі сперечаються про природу її відносин з Джоном Кеннеді, чи робила актриса пластику грудей, і чи була вагітною.

Ми зібрали 18 маловідомих фактів про Мерилін Монро, щоб ближче познайомити вас з описом кіно:

Будучи дитиною Норма Джин Бейкер (справжнє ім'я Мерилін) жила в дитячому притулку. Її мати помістили в лікарню для душевнохворих, і поки вона була на лікуванні, Норма встигла побувати в одинадцяти прийомних сім'ях.

Актриса мало не вибрала сценічний псевдонім Джин Едейр замість Мерилін Монро, а офіційно своє ім'я вона змінила на Мерилін тільки в 30 років - 26-го лютого 1956 року.

Агент Монро Джоні Хайд переконав актрису в необхідності пластичної операції. Мерилін зробила легку ринопластику на кінчику носа і поставила імплант в підборіддя.

Незважаючи на репутацію дурунватої білявки (яку Мерлін ненавиділа) насправді актриса була дуже розумною. Її коефіцієнт інтелекту становив 168.

Виконуючи пісню "Diamonds Are a Girl's Best Friend", Мерілін насправді ніколи так не вважала. Більшість її прикрас були біжутерією за винятком одного діамантового кільця і нитки перлів, котрі їй подарував її другий чоловік Джо Ді Маджіо.

Вона стала однією з перших жінок-власниць продюсерської кіно-комапнії. Компанія встигла випустити лише один фільм - "Принц і танцівниця" в 1957 році.

Монро була відмінним кухарем, хоч і не завжди знаходила для цього час. The New York Times навіть надрукували її рецепт начинки для фарширування індички до Дня Подяки, який вони знайшли у вигляді рукопису в біографічній книзі про Мерилін.

Монро змінила життя Елли Фіцджеральд назавжди. Молода джазова співачка ніколи б не стала легендарною виконавицею, якби Монро не подзвонила особисто в клуб "Мокамбо", щоб попросити директора взяти Еллу в солістки. "Мокамбо" був дуже модним клубом в середині 50-х, куди Фіцджеральд була закрита дорога через темний колір шкіри. Мерилін сказала: "Якщо вона буде співати на сцені, я резервую перший столик біля сцени на кожен вечір". З тих пір Еллі більше не доводилося співати в дешевих барах.

Мерилін прийняла іудаїзм після того, як вийшла заміж за письменника Артура Міллера.

Під час її шлюбу з Міллером, Монро намагалася завагітніти (вона відчайдушно хотіла стати матір'ю). На жаль, Мерилін перенесла два викидні.

Міллер був сценаристом фільму "Неприкаяні" і написав роль для Мерилін в якості подарунка на день святого Валентина. Справа в тому, що в картині був задіяний Кларк Гейбл, з яким Монро мріяла попрацювати. Після зйомок Монро критично відгукувалася про свою гру в той час як критики вважають її роль однієї з найкращих у кар'єрі.

Після розриву з Міллером, Френк Сінатра подарував Мерилін мальтійського тер'єра, щоб втішити. Монро назвала собаку Маф.
П'єса Артура Міллера "After the Fall" 1964 року - це завуальований переказ його шлюбу з Монро.

П'єса Артура Міллера “After the Fall” 1964 року - це завуальований переказ його шлюбу з Монро.

Знамените плаття, в якому Мерилін заспівала на дні народженні президента Кеннеді, було покрито 2500 стразами і настільки облягало тіло, що його довелося зшивати прямо на Монро перед виходом.

Незважаючи на високу похвалу її акторських здібностей, Мерилін ніколи не була номінована на Оскар. Проте актриса отримала Золотий Глобус за роль Душечки в комедії "У джазі тільки дівчата".

Мерилін взяла обіцянку з Джо Ді Маджіо, що він буде приносити квіти на її могилу раз на тиждень, якщо вона помре раніше за нього. Джо стримав обіцянку, і носив троянди до могили Монро тричі на тиждень протягом двадцяти років.

Актрису поховали в її улюбленому вбранні - сукня-футляр м'якого зеленого відтінку від Emilio Pucci.

На піку популярності Монро написала автобіографію My Story (у співавторстві з її другом-сценаристом Беном Хетчем). Книга була опублікована лише через 12 років після смерті актриси, в травні 1974 року.