А чи жили довго і щасливо?

Один з лідерів італійського сучасного кінематографа, Маттео Гарроне свого глядача завоював жорстокою дійсністю, яку вибрав як ключовий інструмент своїх картин. Викривальна "Гомора" про нарко-мафії італійських бідних районів не залишила байдужим Каннське журі в 2008 році, нагородивши його Золотою пальмовою гілкою. Заграючи з псевдодійсністю у вигляді телевізійних шоу, Гарроне знову змусив говорити про себе в 2012 році, коли картина "Реальність" повторила успіх "Гоморри" і взяла головну нагороду Канн.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

3D порно в кіно: новий фільм Гаспара Ное отримав прокатне посвідчення в Україні

Опис нової стрічки Гарроне заінтригував як шанувальників кінематографіста, так і Каннських відбірників, адже саме там "Казка казок" мала свою світову прем'єру. Примітно, що новий фільм пана Маттео - його англоязичний дебют. І в якості універсальної мови режисер вибрав не жорстоку дійсність, а казку, втім, не менш жорстоку.

"Казка казок" - барвиста і досить вільна екранізація однойменної збірки генія неаполітанського бароко Джамбаттисти Базіле. На початку 17-го століття поет і казкар записав і літературно опрацював сюжети, що пізніше надихнули Шарля Перро і братів Грімм на повчальні дитячі казки.

В оригінальній неадаптованій на дитячий лад історії все ж також є королі і піддані, маги і чарівники, красуні-принцеси і потворні велетні. Однак казка очима Гарроне набуває свій первозданний готичний вигляд з похмурими тонами і гротескними сюжетами, які не переслідують мету переваги добра над злом.

Королева Туманів готова пожертвувати чоловіком аби народити дитину, і, послухавши мага, та посилає Короля добути серце морського чудовиська, щоб з'їсти його і завагітніти. Десь по-сусідству сластолюбний Король Одинокого Стрімчака закохується в голос прекрасної діви, не підозрюючи про те, що кличе в дружини стару. Тим часом Король Диких Гір забув про юну дочку, щоб доглядати за гігантською блохою.

Візуалізувати такий гранично умовний світ фольклору стає головним завданням Маттео Гарроне. Фільм Гарроне виглядає як оживше живописне полотно у важкій рамі. За експресію і драматизм тут відповідають вражаючі декорації, костюми і пейзажі казкових земель. Три історії "Казки казок" - великовагові сюжети, чудовий приклад літературної архаїки. Можливо саме тому їх екранізація видається надзвичайно сміливим жестом.

Втім, як колишній художник-постановник, Гарроне помітно схилився в бік технічної задачі оживити світ середньовічної казки, в той час як постраждало саме оповідання. Сюжетно картина розпадається як пазл. Режисер без підстав намагається повідати три не пов'язані сюжетно історії в режимі парарельного часу. Такий прийом можна пояснити спробою розтягнути до епічних розмірів герметичні по своє суті казкові байки. Ймовірно, магію фольклору не так вже й легко перетворити на магію кіно.

Втім, такий режисерський прокол з лишком компенсують, власне, казки, химерні, надзвичайно далекі у своїх сюжетах від дійсності, і в той же час, лякаюче актуальні в питаннях, які ризикують тривожити людство не одне століття - гендерна і класова нерівність, зневага родинними узами, егоїстичність і згубність власних бажань.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: