Льоха Ніконов: Я єдиний професійний поет у Росії

29 травня пітерський поет і музикант Льоха Ніконов виступить у Києві зі своїми віршами в рамках всеукраїнського туру "Грязные 15".

Напередодні київського виступу ми зустрілися з Ніконовим і поговорили про його поетичний тур, новий альбом і перший концерт П.Т.В.П. у Києві.

Розкажи про свій тур "Грязные 15". Що ти підготував для своїх шанувальників?

Цього року виповнилося 15 років, як я вперше прочитав свої вірші привселюдно, на сцені. Ці роки були не зовсім чисті... брудні, різні були.

Я буду читати свої нові та старі вірші, уривки з поеми "Медея" і віршовані монологи з "Макбета" - усе, що ввійде в мій новий збірник "Медея".

Будеш його видавати?

Не знаю ще. Мені треба його для самого себе написати. Я його начитаю, або викладу в інтернеті, або хтось видасть і викладе. Для мене це не важливо. Головне знати, що я зробив цей збірник таким, як я хотів. А всі, хто захоче його почитати, знайдуть.

 Є, звісно, спокуса випустити ще один тираж збірника "Нулевые", але це ні до чого. Грошей заробити або марнославство потішити? Це не потрібно. Взагалі, скоро поезія буде усною, читати розучаться й будуть тільки слухати. Греки поезію лише так і слухали, не записували. Ми повертаємося до архаїчних форм, це нормально. Усе зазнає змін.

Чому цього разу ти приїжджаєш із віршами, а не зі своєю групою "Последние Танки в Париже" (П.Т.В.П.)?

Зараз у мене поетичний тур по Україні. Ми відвідаємо шість міст - Харків, Севастополь, Одесу, Дніпропетровськ, Миколаїв та Київ.

Це "маяковщина". На початку минулого століття Маяковський, Бурлюк і Каменський вирушили в тур. Вони були в Одесі, Харкові та інших містах. От і в мене щось подібне.

Це твої улюблені поети?

Так, він мені подобається, я виріс на Маяковському. Але мені здається, що я більше взяв від французів, ніж від Маяковського. У Маяковського були інші завдання, ніж у мене, та й він іншим часом жив, це зовсім інший поет. Я більш істеричний, напевно.

Чи відчуваєш ти якусь цензуру стосовно себе? Твоя перша книга дуже довго не видавалася.

Літературознавці мене ігнорують, для них я взагалі не існую. Але це єдиний вихід для них.

Коли я поставив "Макбета" (прем'єра відбулася в Санкт-Петербурзі 16 травня - ред.), вилізли всі ці мистецтвознавці, і закидали мені, що там матюків немає (сміється). Мені завжди дорікають і обвинувачують у тому, що в моїх віршах багато матюків, що я зловживаю арго, а отут, очевидно, ні до чого було причепитися. Для мене важливо, щоб публіка приходила, а не думка цих літературознавців.

Ти складаєш програму виступу заздалегідь?

Так, звісно. Порядок важливий. У кожне місто приїжджаю і складаю список віршів, які буду читати, потім якісь викидаю, найчастіше ліричні. І лягаю спати перед концертом.

Іноді я читаю вірші 50 хвилин, а іноді 2 години 50 хвилин можу читати. Час і простір суб'єктивні. Усе за Кантом. На сцені це дуже очевидно. На сцені справжнє життя, там усе зрозуміло: це погано, а це добре. У житті складніше, не все так однозначно. Перебувати по той бік добра і зла увесь час дуже важко. Але доводиться.

Ти себе вважаєш у насамперед поетом чи музикантом?

Я - поет, звісно. Я заробляю віршами, я єдиний професійний поет у Росії. Багато їжджу по країні, постійно перебуваю в турі. Жоден поет не метався як я. Тільки Володимир Висоцький, але він з гітарою їздив.

Але свої книжки не продаю. Певний час продавав, але потім мені стало соромно. Погана ідея баригувати книжками.

Як більше подобається виступати: самому чи з групою?

З музикантами, звісно, більше подобається, вони підтримують. Одному важко на сцені, викладаєшся більше.

Чим відрізняються твої вірші від пісень? Як ти визначаєш, які з них стануть піснями?

Я відразу пісні пишу як пісні, а вірші як вірші. Текст пісні лягає на певний ритм, а у віршах є свій внутрішній ритм. Для пісні спершу придумую мелодію, а потім намагаюся знайти слова для неї.

Наприклад, нещодавно написав нову пісню "Правила нелегальной борьбы". Просто йшов містом і придумав. Найчастіше приспіви або перші рядки приходять із життя. Я співаю про те, що бачу. Якщо я щось говорю, я в цьому впевнений, інакше, навіщо писати вірші?

Пісня "Чиво, чиво" так і народилася. Я не все пам'ятаю зі свого особистого життя, але пам'ятаю історію кожної своєї пісні або вірша.

Розкажи про ваш останній альбом "Порядок вещей"

Цей альбом ми вперше самі аранжували й самі продюсували. "Порядок вещей" - це поп-альбом в андеграундних умовах. Мої улюблені пісні - "Порядок вещей" і "Песня без правил". Трохи з альбому вибивається пісня "Что такое счастье", у неї надто настирлива мелодія. А в цілому я задоволений.

Зараз ми працюємо над новим альбомом. Є багато ідей, уже готові кілька пісень. Робоча назва - " Правила нелегальной борьбы ", хоча вона ще може змінитися. Це буде зовсім інший альбом, більше для пацанів. Він буде нонконформістським, зовсім іншим за звучанням. Пісні будуть зовсім про інше, жодної рефлексії. Буде багато агресії та обвинувачень. Тому що я обурений порядком речей.

Розкажи про перший концерт П.Т.В.П. у Києві.

Ми відіграли в Києві один раз - у листопаді минулого року (12 листопада в клубі "Майдан" - ред.). Концерт спонтанно вийшов. Я приїхав у Київ зі своїми віршами, а мої музиканти грали в "Медеї" (панк-опера Джуліано Ді Капуа). Вони там грають не як П.Т.В.П., а як музиканти, а я написав текст до цієї опери.

Просто все так збіглося, і ми подумали, чому б не зробити концерт.

Я свої хороші концерти не запам'ятовую, але в Києві концерт вийшов хороший. Напевно, тому, що був спонтанний. Зазвичай незаплановані речі найкращі.

Це не найкращий київський клуб, але концерт дуже крутий вийшов.

Дякую (посміхається). Для нас не має значення, у якому клубі грати. Усе залежить від концепції самого концерту. Презентації альбомів робимо в великих клубах, а просто виступати нам подобається в маленьких. Взагалі, музикант ніколи не повинен втрачати контакт із глядачем. Якщо щось не так - з ноги зарядять із першого ряду, коли зрозуміють, що ти манію величності підхопив.

П.Т.В.П. - не комерційний проект, так нам не цікаво. Тут справа в позиції художника: заради чого ти робиш те, що робиш. Якщо за інерцією, то навіщо? Тоді краще мовчати. Мовчання поета - це теж вірш. Я не хочу брехати. У Льва Толстого було "не можу мовчати", а в мене - "не хочу брехати".

Поетичний вечір Льохи Ніконова відбудеться 29 травня в арт-клубі "44" (вул. Хрещатик, 44-б). Початок - 19:00. Вхід - 50 грн. (передпродаж), 70 грн. (у день концерту).

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!