Катерина Павленко – B-girl Kate з Харкова, яка презентує South Front crew, учасниця та переможниця численних батлів у різних країнах світу і триразова чемпіонка фестивалю BREAKIDZ. Нещодавно Катя стала однією з героїнь глобального проекту Rise of the B-Girls.
Rise of the B-Girls – глобальний проект, який розповідає про B-Girls з усього світу. Вони піднімаються вище і вище в рядах танцювальної сцени, а тому стають конкурентами навіть найсильніших B-Boys.
Говоримо з українською B-Girl Kate про те, чому важливо танцювати для задоволення та як змагання з бі-боями дають поштовх для розвитку.
- Прихід у брейкінг
Я починала танцювати ще у 2009 році, коли навчалася у 9 класі. Разом з однокласником почала ходити у театр екстремального танцю, а через кілька місяців стала займатися брейком із тренером Сержем. Тоді я навіть не задумувалась про те, моє це чи ні, все якось саме склалося. Я одразу почала ставитися до цього дуже серйозно і присвячувала брейкінгу багато часу: займалася по 2 години 3-4 рази на тиждень.
Коли я тільки почала танцювати і майже нічого не знала про брейкінг, одним з перших потужних мотиваторів для розвитку стали дівчата з Києва – команда Rockin Chicks. Це була перша бі-гьорлз команда в Україні, яка дуже надихала мене.
Тоді в Харкові небагато дівчат займалося брейкінгом, у секції 90% були хлопці. Але я не думаю, що це суто чоловічий танець.
Якщо відчуваєш, що це твоє, ти можеш самовиражатись, як захочеться: хочеш – стрибай, хочеш – літай.
- B-girl Kate
Мені здається, це найвільніший танець, бо в тебе є можливість рухатися на 360 градусів на підлозі чи вгорі, переміщатися у просторі так, як тобі подобається. Але цей танець не для кожного, це і робить його для мене особливим. Тут немає “попсовості”.
- B-boys vs B-girls
Усе-таки бі-боїв зараз більше, ніж бі-гьорлз, а такі відповідальні завдання, як суддівство і майстер-класи, більше доручають хлопцям. Звісно, так відбувається не завжди, зараз ми виходимо на новий рівень, коли дівчата судять великі заходи, тобто відбувається певна боротьба з гендерною нерівністю. І це не може не тішити.
Проте все одно відчувається певна нерівність. Іноді дитиною, яка робить щось як доросла, захоплюються більше. Те саме може відбуватися і з дівчатами в брейкінгу, оскільки ми нібито слабші за природою, маємо іншу фізику тіла, деякі рухи нам може бути складніше вивчити. І те, що дівчина робить якісь великі фізичні навантаження, викликає повагу. А мені, навпаки, хочеться, щоб всіх оцінювали однаково, незважаючи на те, що хтось маленький, хтось високий, хтось дитина, хтось жінка, а хтось чоловік. Я думаю, що критерії повинні бути для всіх однаковими, не хочу, щоб мені робили поблажки через те, що я дівчина.
Навряд чи хтось робить це явно, просто на підсвідомому рівні все-таки відкладається це: "Вона ж усе-таки дівчина". Про це не говорять, але іноді відчуваєш таке ставлення від суддів.
А змагання з хлопцями можуть бути великим поштовхом для дівчат, бо це шанс побачити свої недосконалості. Змагатись із дівчатами – одне, а змагатися з хлопцями – зовсім інше. Потанцювавши трохи на фестивалях з дівчатами, доходиш висновку, що чогось бракує. Ти наче і виграла, але розумієш, що є набагато складніші виклики. Коли після перемоги серед дівчат не проходиш відбір разом з хлопцями, бачиш весь контраст.
Учора ти стояла з дипломом і була найкращою серед дівчат, а в межах всієї брейкінг-культури не можеш пройти відбір. Тому, якщо прагнеш вийти на новий рівень, варто позмагатися з хлопцями – це буде потужний копняк.
- Перемоги і поразки
У 2017 та 2018 роках я виграла на міжнародному брейкерському фестивалі у Словаччині Outbreak Europe, також здобула перемогу на фестивалі Temple Rock в Орландо, у Флориді.
А ось найбільша моя поразка сталася 2017 року на Silverback у США. Я просто впала на "п'яту точку", це була поразка сторіччя для мене, враховуючи те, що я дуже добре готувалася. Я збиралася пройти якомога далі, а все сталося в першому колі. Перше, про що я подумала, це те, що всі мої тренування була марними. Але ні, насправді я точно стала кращою, просто не змогла подати це так, як повинна була. Річ не в тренуваннях, там усе було ідеально, психологічно я не була готова.
Не варто думати, що якщо ти довго працював і не отримав бажаного, все намарно.
Для мене це був дуже важливий урок і крок уперед. Іноді перемога тебе дуже розслабляє, бо здається, що після неї можна і відпочити. А поразка, навпаки, змушує працювати значно більше.
- Як стати успішною B-girl
Мене найбільше мотивує задоволення, і я вважаю це основною складовою успіху. Мені подобається займатися брейкінгом, хочеться їздити по фестивалях, підвищувати свій рівень, помічати прогрес і спостерігати за тим, як змінюється результат.
Мені здається, що переломний момент, який може зруйнувати всю кар’єру, це коли люди починають думати про гроші. Гроші – це непогано, але коли тобою рухає не задоволення, а матеріальна вигода, тоді все починає руйнуватися. І зрештою втрачається все те, для чого ти починав цим займатися.
Люди стають успішними тоді, коли вони роблять щось для задоволення. У будь-якій справі, танці чи спорті, якщо ти робиш щось від душі, всі нагороди, медалі та гроші знайдуть тебе.
Також дуже важливі тренування, але в кожного до цього різний підхід. Наприклад, японці тренуються щодня по 5 годин, тобто вони живуть цим завжди. Я так не можу. Мій підхід – тренуватись тоді, коли я захочу, і так довго, скільки захочу. Стабільного графіку тренувань у мене немає, але зазвичай роблю це 3-4 рази на тиждень, а в США стараюсь тренуватися 4-5 разів на тиждень по 2-3 години.
Раніше я не замислювалася над тим, що можу бути прикладом для інших бі-гьорлз, але останнім часом усвідомила, що зараз я на тому рівні, коли на мене дивляться, а деякі можуть навіть наслідувати. Мене це дуже радує, бо, по-перше, я не очікувала, що можу досягти такого рівня. По-друге, це і є найголовніша місія будь-якої людини, яка займається мистецтвом – не дипломи, не гроші, а те, що люди можуть тобою надихатись і ти можеш бути для них учителем.
- Брейкінг в Україні
В Україні зараз з’являється нове покоління перспективних бі-гьорлз та бі-боїв: ці підлітки дуже обдаровані. Я знаю, що в нас усе більше дівчат приходять у брейкінг, зокрема помічаю це в Харкові. Взагалі наш народ дуже працелюбний, мені здається, що українські бі-гьорлз і бі-бої стараються більше, ніж будь-де. Проблема в тому, що багато людей рідко їздить за кордон, тому вони не можуть скористатися всіма можливостями для розвитку. Але ті, хто представляє український брейкінг на міжнародній арені, завжди в топі, і це дуже тішить.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі