Школа скандалу

Ці рядки англійський драматург XVIII століття Р. Шерідана предпославши своїй комедії "Школа скандалу". Вперше, через п'ятдесят з гаком років після знаменитого спектаклю Московського Художнього театру, ця п'єса знайшла своє втілення на сцені Театру імені Лесі Українки.

Режисер-постановник Михайло Резнікович і сценограф Марія Левитська виступають в цій виставі в тісному, взаємопроникненням творчому тандемі. Тонка, глибоко психологічна постановка М. Резниковича "одягнена" М. Левитською в одяг вишуканої розкоші.

Це - вистава-гра. Тут, на тлі застиглих манекенів і важких, запилених драпіровок оживають і включаються в гру навіть суворі фамільні портрети родини Серфесов. Так, тут відіграють все. Різниця полягає лише в характері гри, бо в одних вона відчайдушна, добра, по-юнацьки задерикувато, безтурботна, а в інших - пихато, жовчно, проникнута підлістю, інтригою, з відтінком скандалу і лихослів'я.

Але фінал комедії, як йому і належить бути, світлий. Великосвітські пліткарі, заздрісники викриті, а любов торжествує, тріумфує, впивається перемогою.