Даніель Сибіллі

Дата народження (повних років): 26.01.1993 (21 рік)

Теперішня діяльність: Танцюрист. Я багато подорожую по Європі в пошуках роботи і цікавих майстер-класів. Коли я вдома в Неаполі, вчу діток танцювати, щоб заробити на свої подорожі. Так само мені подобається ділитися набутим досвідом з іншими людьми.

Інтереси: Природно, що мій головний інтерес – це танці. Так само я люблю готувати і просто обожнюю фотографувати.

Танцювальний стаж і улюблений стиль танцю: Я танцюю 11 років і перепробував багато різних стилів. Але мій улюблений стиль контемпорарі, бо саме він дозволяє мені висловити емоції і дає мені свободу, яку я не можу знайти ні в одному іншому стилі. Тільки танцюючи в цьому стилі, я можу сказати, що на 100% щасливий.

Речі, без яких не можеш обійтися в танці: Музика завжди змушувала мене рухатися. З самого раннього віку тільки почувши музику, я починав танцювати. Так само мені дуже допомагають у танці емоції.

Усталені звички: Я обожнюю дивитися мультфільми, знаю, що це нерозумно але мені довелося занадто швидко подорослішати. Мені здається, я занадто багато чого упустив в дитинстві і зараз, у дорослому житті, мені хочеться трохи побути дитиною. Так само мені потрібно обов’язково все понюхати. Будь то їжа, напої або одяг – я завжди спочатку перевіряю їх запах.

Причина, з якої вирішив брати участь у «Танцюють всі – 7»: Тому що я хочу поділитися своєю пристрастю до танцю. Я хочу, щоб люди дізналися, чим мені довелося пожертвувати заради танцю. Я хочу змінити своє життя і життя моєї родини. Ми разом пережили дуже важкі часи і цей проект здатний все змінити.

Спроба участі в «Танцюють всі!»: Перша.

П’ять речей, які завжди під рукою: Музика, взуття, шкарпетки, дезодорант.

Найбільший вплив справили: Я ріс дуже проблемною дитиною, зв’язався з поганою компанією і вічно створював всім проблеми. Але моя шкільна вчителька чомусь повірила в мене. Вона знала, що я люблю танцювати і одного разу попросила мене принести в школу мою танцювальну форму. Вона не пояснила навіщо, але, тим не менш, я взяв свою форму і вона відвела мене в танцювальну школу, яка називається «Lyceum of Mara Fusco». Поступово я почав забувати своїх старих друзів, а шкільна дисципліна не давала мені повернутися до колишнього способу життя. Моя вчителька повністю змінила моє життя, хто знає, де б я зараз був, якби не вона?

У разі перемоги, на що витратить виграш: Частина віддам мамі, хочу, щоб вона кинула свою роботу. На решту грошей виконаю свою мрію і поїду вчитися в Лос-Анджелес.

Очікування від проекту: Я нічого не очікую, бо життя ніколи не буває такою, якою ми її собі уявляємо. Я просто хочу отримати досвід, який допоможе мені надалі розвиватися як танцюрист і як особистості. Це все, чого я очікую і хочу.

Про себе: Я багато чого пережив, мій батько кинув нас і моя мати була змушена виховувати мене, двох старших братів і старшу сестру самостійно. Мені довелося дуже швидко подорослішати. Три роки тому мій батько помер. Танець – єдине, що рятувало і підтримувало мене все життя. Мені довелося дуже-дуже багато працювати, щоб стати тим, ким я зараз є. Одного разу я нарешті отримав роботу своєї мрії, але всього через два тижні тренувань мені зробили операцію на меніску і роботу я втратив. Саме тоді зі мною розлучилася дівчина, з якою ми були разом два роки – це був один з найважчих моментів у моєму житті. Цей проект для мене – можливість почати все заново, спробувати спочатку. Я дуже радий, що беру участь у ньому.