Саша Піпа: мене надихає опера

Напередодні великого ювілейного концерту гурту "Воплі Відоплясова" ми зустрілися з Сашком Піпою - легендарною фігурою української панк-сцени, одним із засновників і басистом ВВ.

За чашкою кави ми поговорили про ювілей ВВ, про те, як все починалося, про групу "Борщ", дует @Traktor, джерела натхнення, татуювання та медіатори Леммі з Motorhead.

Розкажи про концерт "25 років на орбіті".

Мені подзвонили організатори і запропонували виступити зі своєю групою @Traktor. У нас заплановано декілька пісень. Потім мені подзвонив Олег Скрипка і запропонував зіграти кілька пісень ВВ у старому складі.

Там ще буде виступати німецька панк-легенда Ніна Хаген. Як вона потрапила в цей концерт?

Це для мене загадка. Але це просто відмінно і дуже доречно. Я, наприклад, слухаю її вже більше 30 років. У концерті братимуть участь ще багато цікавих артистів: мій давній друг Олег Гаркуша (група АукцЫон - ред.), Лесь Подерев'янський, Юрій Здоренко зі своєю групою, "Ляпис Трубецкой".

У вас з Юрою була спільна група "Борщ". Чому група розпалася, і чи спілкуєтеся ви зараз?

Група "Борщ" розпалася тому, що Юра скаржився, що я не даю йому робити новий матеріал, рублю на корені всі його нові ідеї. Він хотів робити більш масовий, комерційний продукт, а я не дозволяв :)

Вже три роки, як розпався "Борщ", а він грає виключно "борщівську" програму в різних інтерпретаціях, у різному складі. Я знаю його дуже давно, він дуже божевільний і нестандартний композитор.

На репетиціях "Борщу" найціннішими моментами було, коли Юра налаштовував гітару... і видавав таке, що з цього можна було робити окрему пісню. А потім затихав і починав діяти в рамках, які сам собі чомусь встановив. І зараз, замість того, щоб робити самостійну музику, на яку він здатний, він грає нашу стару програму.

А я ж ніколи не був композитором, а зараз граю зі своєю групою @Traktor виключно свої нові пісні. "Борщ" намагаємося взагалі не виконувати. Це була дуже гарна група, і я дуже пишаюся усіма своїми текстами. "Борщ" повинен залишитися в пам'яті таким, яким він був. Тому група і припинила своє існування. Я не хотів її псувати.

Розкажи про свою групу @Traktor. У тебе новий барабанщик.

Альона (колишня барабанщиця Etwas Unders - ред.) перестала відповідати на дзвінки і просто зникла. Зараз я граю з Дейвом з групи The C-Men. Ми з ним грали разом ще 17 років тому у французькій групі The Ashtray Hearts (з 1991 по 1996 рік Піпа жив і працював у Парижі - ред.) С The Ashtray Hearts ми записали два альбоми і зняли кліп, який крутився на єдиному в той час музичному загальнофранцузькому каналі, в рубриці "The Best of Trash". Потім я почав багато пропадати в Україні з ВВ і група зійшла нанівець. Ми грали майже три роки, і ось знову разом.

Давай згадаємо історію. Як все починалося з ВВ?

Все почалося близько 30 років тому, у 1981 році. Ми з Юрою Здоренко грали в групі, потім він пішов в армію. У 1986-му, коли він повернувся, ми знову почали збирати групу, і я запропонував запросити Олега на вокал. Ми зібралися в гуртожитку, Юра показав свої припанковані пісні, Олегу дуже сподобалося, і ми почали вже втрьох репетирувати вдома у Юри. І так втрьох записали свій перший альбом під drum-машинку, яку ми позичили у знайомих на добу. Тоді drum-машинка коштувала більше, ніж автомобіль!

За два тижні до нашого першого виступу ми знайшли барабанщика Сергія Сахно і почали виступати вже вчотирьох.

ВВ стала найвідомішою і найкрутішою українською рок-групою. Чому ти пішов з неї?

Так, мега-популярність прийшла відразу після першого виступу. Це був "совок", рок-музика була в новинку, тоді це була справжня екзотика. Ми стали мего-популярними в межах Києва, потім поїхали у Вільнюс, Москву, грали на різних фестивалях.

"Совок" був спільним ворогом, і на концерти, які були напівпідпільними, ходили дуже багато людей. За годину до концерту можна було повісити одну афішу і збирався повний "тисячник".

Один раз у Москві, коли ми виступали з групою "Коллежский Асессор", зібрався Палац спорту. Ні у них, ні у нас не було записів, тим більше - ніяких ротацій по радіо. Такі були часи.

ВВ навіть з Sonic Youth виступали на одній сцені! Розкажи про цей концерт.

Так, концерт проходив 14 квітня 1989 року в Будинку культури інституту цивільної авіації. Це була величезна честь для нас. Ми були в захваті від Sonic Youth! Зараз парадоксально звучить, але вони тоді були менш відомі у Києві, ніж ВВ, і нас покликали, щоб зібрати зал. Потім у Франції нам пощастило виступати з групами Pixies, Mano Negra. Ми з багатьма тоді бухали, виступали...

А зараз не кожен відомий артист зможе зібрати Палац спорту

Те, що у нас зараз не ходять на концерти - це загальносвітова тенденція. Наприклад, 10 років тому я був у Нью-Йорку на концерті незалежної групи God Is My Co-Pilot, в залі було 12 чоловік. І нормально, це абсолютно не вважалося провалом. Хоча, це культова група серед меломанів.

А у нас в країні квитки на концерти дорожче, ніж у всьому світі. У нас дикий підхід до капіталізму, всі хочуть все і зараз, і 200% вигоди. Мені, наприклад, було незручно перед групою Motorhead, коли через завищені ціни на квитки, у Києві на таку культову групу зібралося дуже мало людей. Але, зате я отримав медіатор з рук Леммі (вокаліст-басист Motorhead - ред.), і за допомогою цього медіатора тепер записую альбом:) Повільно записуємо, бо їм дуже незручно грати (сміється).

Розкажи докладніше про цей альбом.

Ми почали його записувати ще з Альоною, тепер все заново переписуємо з Дейвом. І робимо все, щоб якомога більше затягнути випуск альбому :)

Зараз я експериментую зі звуком. Купив на eBay портативну студію за 80 євро. Вона записує на компакт-касети. Зараз такого поняття вже не існує! Ми вирішили під час розвитку цифрових технологій записувати альбом на касети. Переганяємо записи через різні лампові прилади, наприклад через ламповий магнітофон "Яуза", з фільму "Діамантова рука". Дуже правильно погіршується звук:) Робимо такий собі стім-панк.

Коли ми зможемо почути нові пісні?

Поки готові три пісні - "Traktor", "May day" і "Baba Nina". Займаюся мастерингом. Зараз будемо записувати "Paranoia" і "Superhero". Думаю, що до кінця осені все буде готово.

А взагалі, я не знаю, що робити з альбомами. Видавати? Диски, напевно, вже ніхто не купує. Будемо просто в інтернеті викладати пісні у міру готовності.

Якийсь час ти займався звукорежисурою і саундпродюсуванням інших музикантів. Зараз працюєш з кимось?

Так. Я намагався, але зрозумів, що не можу ні для кого нічого робити. Тут я не професіонал. Це моє хобі. Але як тільки воно стало схожим на роботу, пішли замовлення, я зненавидів усе це.

У Марка Твена в книзі "Том Сойєр" були міркування на цю тему. Якщо роботу перетворити на хобі, то вона стане приносити задоволення. Тітка змусила Тома Сойєра фарбувати паркан, він дуже не хотів, але потім переконав своїх приятелів, що це круто, і вишикувалася ціла черга охочих фарбувати. Такаж історія зі звукозаписом: коли це робиш, як хобі, це прикольно і цікаво, але як тільки це стає роботою - замовлення, строки, у мене моментально з'являється відраза. Тому зараз я займаюся виключно своїм матеріалом.

Як ти почав співати? Ти ж був лише басистом.

Приперло. Після розпаду "Борщу" я був трохи розчарований. Була така дружна група і все розвалилося, як тільки у мене закінчилися гроші. А я пішов з ВВ заради "Борщу". Я зрозумів, що краще покладатися на самого себе. І тут збіглися психологічний стан і моя тяга до експериментів. У нас група з двох осіб, це незвично. Мені дуже подобається цей формат. Чим менше людей, тим краще! Третього я брати не хочу, хоча з музичної точки зору було б легше.

Уроки співу в школі прогулював?

У мене з'явилася необхідність співати, хоча в мене ні слуху, ні голосу, ні совісті. І я спробував проаналізувати, чому не можу співати. Я згадав, що в дитинстві добре співав, а потім на одному з уроків співу погано заспівав, не в тій тональності, мене полаяли, і після цього моє вміння заблокувалося. Адже уміння співати, це чисто психологічна штука.

Співати я так і не навчився, але вмію видавати звуки у мікрофон.

Що тебе надихає?

Вражаюча річ, але свої найцікавіші композиції, з моєї точки зору, я пишу після походу в... оперу!

Розкажи про свої татуювання.

(На лівій руці у Саші набито слово "left", на правій - "right").

Цікава історія була. Ми висіли тоді у Москві. Один знайомий розповів мені про свого знайомого-майстра татуювання з Нью-Йорка, який в той час теж був у Москві. Це виявився художник Кирило Данелія, син знаменитого кінорежисера Георгія Данелії.

Він запропонував безкоштовно щось набити, щоб не "втрачати" руку. Показав альбом зі своїми ескізами, але мені нічого не подобалося. І я кажу: давай зробимо готичним шрифтом на лівій руці "left", на правій - "right" (по дорозі до нього я випив вже півпляшки коньяку). У мені тодіпереміг ретроград :) Багато татуюваннь застарівають з роками. Напишеш "Валя", вона потім піде, а право і ліво не змінюється:) І практично, якщо забув :)

Наостанок Саша залишив автограф на своїй рідкісній сольній платівці, і ми домовилися зустрітися на концерті 20 листопада. Приходьте, буде цікаво!

Нагадаємо, концерт "25 років на орбіті" відбудеться в київському Палаці Спорту (Спортивна площа, 1). Початок - 19:00. Квитки - 100 - 400 грн.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!