«Персі Джексон і викрадач блискавок»: ну дуже поганий «Гаррі Поттер»

Не можна дорікнути режисеру Крісу Коламбусу відсутністю таланту. Саме завдяки йому ми в далекому 1990 році надривали животи, спостерігаючи за пригодами героя Маколея Калкіна, герой якого залишився «Сам удома». Саме він смішив і розчулював наші серця історією про «Місіс Даутфайр» - батька, який так сильно любив своїх дітей, що після розлучення з дружиною загримувався в літню жінку, аби бачити їх щодня. Саме він сумно і зворушливо розповів нам історію «Двохсотлітньої людини». І перша серія «Гаррі Поттера» - це, до речі, теж його рук справа. Однак усе це - досягнення минулих років. Можливо, ми занадто критичні, але всю свою кіноспадщину режисер перекреслив гидотною постановкою чергової підліткової нісенітниці про хлопчика-напівбога. Гаразд, нехай не перекреслив, але неабияк зіпсував. Утім, про все по порядку.

Персі Джексон - звичайний американський хлопчик, який страждає на дефіцит уваги та дислексію. Дислексією американці називають звичайні лінощі, через які діти, досягнувши підліткового віку, так і не вміють читати. Зате Персі - чудовий спортсмен, який може просидіти під водою рекордний час. Популярний в американських школах спортсмен, коротше кажучи. Після того, як молоде спортивне дарування довело свою вчительку з читання до того, що дамочка відростила ікла й накинулася на Персі з малозрозумілим криками про якісь блискавки, хлопчині відкривається страшна таємниця. Він - напівбог, син давньогрецького бога Посейдона. Виявляється, всім богам Стародавньої Греції не сидиться на Олімпі, оскільки «серце західного світу» перебралося до США. І тепер усі вони живуть в Америці, продовжуючи забавлятися розвагами, описаними в міфології. Разом із богами на ПМП до США виїхали всілякі милі звірятка давньогрецького епосу. Мінотавр нині промишляє дрібним розбоєм, «наїжджаючи» на корівники, Лернейська гідра миє підлогу в музеї, а Медуза Горгона маскує свій тераріум під стильною хустинкою. Приїхавши до Хогвардса... ой, пробачте, до Табору полукровок, Персі знаходить собі парочку друзів - політкоректного чорношкірого сатира Гроувера, який поводиться як репер із Гарлема, а також розумну й правильну дочку Афродіти Аннабет. На додачу до всього Персі звинувачують у тому, що він украв Блискавки Зевса, й тепер за десять днів він має їх відшукати й повернути. Інакше всім хана. Щоб надихнути Персі на подвиги, його маму тимчасово забирають у пекло скласти компанію дикуватому, але симпатичному Аїду. І Персі починає діяти.

Отже, в активах саги про Персі Джексона в нас є: хлопчик-чарівник, одна штука. Друзі - розумна й веселий, теж по одній штуці. Чарівний світ із заклинаннями й чудовиськами, одна штука. Так, безумовно, «Персі Джексон» - це дуже оригінальна ідея. Ну та Бог з ним, із сюжетом - раз ми дивилися фільм, а не читали книгу, ми будемо оцінювати саме його. Отже, фільм - убогість.

Якщо серйозно, то це, мабуть, найгірший проект режисера, який, прочитавши книжку, вочевидь, вирішив не дуже напружуватися - і зняти ще одного «Гаррі Поттера». Загалом-то, це йому й удалося. Головна проблема «Персі Джексона» - це його нереалістичність. Ні, зрозуміло, нерозумно вимагати від казки про богів реалізму, але саме атмосфери казки, яка свого часу дуже добре відчувалася в «Гаррі Поттері», повністю позбавлений «Персі Джексон». І це вже не кажучи про те, що в картині відсутній зміст та оригінальність. Коламбус примудрився повністю позбавити фільм динаміки там, де вона потрібна. Історія кохання мами Персі та бога Посейдона розповідається десять секунд і видається на рідкість вульгарною. Мудрування молодого спортсмена-недоучки, який до п'ятнадцяти років не вважав за потрібне навчитися читати, навпаки, подаються як одкровення. Акторська гра тримається десь на рівні шкільного театру, іноді, втім, йому поступаючись. Особливо радує Логан Лірман, який виконує роль головного героя. Учителька перетворилася на монстра? На обличчі Логана - витріщені очі й роззявлений рот. Герой виявився напівбогом? На обличчі Логана - витріщені очі й роззявлений рот. Маму відправили в пекло? На обличчі Логана - що? Правильно... Містере Коламбус, а ви впевнені, що в Персі лише дислексія?

Убогу атмосферу не розбавляють навіть спецефекти, що вмить викликають ностальгію за блокбастерами 1980-х. Змії, які ростуть на голові Медузи Горгони, скидаються на напівзасохлу клумбу, що ворушиться під поривами вітру, а блискавки Зевса нагадують щось середнє між світловими мечами джедаїв і неоновою лампою. І навіть ціла плеяда акторів «старої гвардії», які, до речі, чудово впоралися зі своїми ролями, не рятує вбогу загальну картину. Ні Пірс Броснан, який перевтілився в кентавра Хірона, ні Ума Турман, яка вдягнула на голову «клумбу» Медузи, ні Шон Бін, який із тугою в очах зображає Зевса.

Зрозуміло, в цього фільму буде продовження. Кінобоси 20th Century Fox теж хочуть заробити грошей на славі «Гаррі Поттера». І знаєте, що найдивовижніше? Що людям, які свого часу фанатіли від Гаррі Поттера, цей фільм, як, утім, і книга, найімовірніше, сподобається. Вони, зрозуміло, знайдуть у ньому «глибокий зміст», «символізм», «проблему батьків і дітей», et cetera. Ну, а іншим прохання не турбуватися - похід у кіно на «Персі Джексона» - це просто дві години марно витраченого часу.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!