Шість класичних монстрів Голлівуду

Століттями людська уява породжувала монстрів, населяючи ними міста, печери, гробниці, старовинні замки та задушливі болота. Століттями людина боялося того, чого не розуміла. Беручи до уваги, що боятися людина любить майже так само сильно, як і веселитися, до 1940-х років кінематограф зібрав під своїм крилом шістку найколоритніших чудовиськ, які одержали назву «Монстри Universal». Шість чудовиськ довгий час були своєрідною «візитною карткою» кінокомпанії Universal, поки не канули в Лету.

Сьогодні, в день прем'єри «Людини-вовка», ми оглянемося назад в історію кінематографа, згадуючи класичних тварюк, і - все може бути - пророкуючи їх повернення на екрани. Беручи до уваги досягнення в галузі спецефектів, повернення «Монстрів Universal» може стати справжнім тріумфом.

Граф Дракула

Мабуть, перший монстр, який з'явився на екрані. Дебют кровожерного графа-вампіра на кіноекрані відбувся в далекому 1922 році у фільмі Фрідріха Мурнау «Носферату: симфонія жаху». Граф Орлок, блискуче виконаний Максом Шреком, став справжнім символом жаху й живим пам'ятником майстрам гриму, які на той момент зробили неможливе. Навіть удова письменника Брема Стокера, за мотивами роману якого й був знятий фільм, заявляла, що «Шрек подав Орлока ще страшнішим, ніж я собі уявляла». Актор так переконливо грав, що нервові глядачі в залі боялися, що Орлок зараз зійде з екрану. А в тодішньому кіносередовищі на повному серйозі поповзли чутки про те, що Мурнау затягнув у знімальну групу справжнього вампіра. Цей забобонний жах, до речі, став основою для іншого фільму про вампірів - фільму жахів «Тінь вампіра», знятого в 2000 році режисером Еліасом Меріге.

У 1931 році успіх Мурнау розвинув режисер Тод Броунінг, який фактично врятував кінокомпанію Universal від розорення. Граф Дракула у виконанні актора Бели Лугоші отримав аристократизм, перенісши вишукані манери й диявольську підступність свого книжкового альтер его на екрани. Можливо, «Дракулі» 1931 року й не вдалося повторити феноменальний успіх фільму Фрідріха Мурнау, але саме він заклав фундамент для шістки «Монстрів Universal».

Людина-вовк

Друге за популярністю чудовисько з шістки козирів студії Universal, яке з'явилося на екранах у 1941 році. Після того, як усілякі аристократи-кровососи добряче надокучили глядачеві, історія про людину, прокляту лікантропією, стала свіжою краплею крові в жанрі жахів. Жахаюча трансформація головного героя із симпатичного англійського денді в огидне чудовисько викликала у глядачів формену істерику. Сцена полювання божевільного від жадоби крові перевертня на перелякану дівчину перетворилася на канонічну, а нині доведена до банальності присутністю в кожному фільмі жахів. Сьогодні пересиченого спецефектами глядача вже нічим не здивуєш, але на початку минулого століття, коли переважна більшість людей усе ще вірила в можливість лікантропії, сцена перетворення головного героя викликала в людях первісний тваринний жах, що змушував їх вибивати вікна й проламувати стіни кінотеатрів, щоб урятувати своє життя від екранної загрози.

Франкенштейн

Чудовисько, зібране божевільним ученим із частин мерців - третій за популярністю монстр, який лякав людей до сивини. Породжена письменницьким генієм Мері Шеллі, потвора Франкенштейн уперше з'явилася на екрані в 1910 році, але справжню славу здобула після виходу повнометражного фільму в 1931 році. Персонаж, створений генієм актора Бориса Карлоффа, за мить став класикою світового кінематографа. Саме Карлоффу Франкенштейн зобов'язаний своєю класичною ходою, незграбною манерою говорити та образом, який на рік прем'єри створив у суспільстві справжню істерію. Після перегляду фільму кардіологічні відділення американських лікарень поповнилися тисячами вразливих глядачів, а кілька невеликих містечок обезлюдніли, оскільки забобонні жителі, боячись нашестя чудовиська, повністю виїхали зі штату. У 1947 році режисер Рой Нілл зіштовхнув Франкенштейна з Людиною-вовком, але фільм вийшов радше фантастичним, ніж жахаючим.

Мумія

Не хочемо вас засмучувати, але мумію могутнього чаклуна, який повернувся до життя через тисячоліття, придумав зовсім не Стівен Соммерс у 1999 році. Його витвір - лише ремейк класичного фільму жахів 1932 року, який народився з повальної моди на археологію та Єгипет. Саме завдяки режисерові Карлу Фройнду Британський музей спорожнів. Залякані проклятою мумією, яка оживала й починала жорстоко розправлятися з усіма, хто посмів потривожити її спокій, люди просто відмовлялися йти в музеї дивитися на представлені там саркофаги фараонів. Від геніальної гри все того ж Бориса Карлоффа, який перевтілився в мумію жерця Імхотепа, волосся глядачів ставало дибки в буквальному сенсі слова. Бажаючи заманити переляканих людей на виставку, Британський музей не придумав нічого кращого, ніж пожартувати, що з експозиції зникла мумія. Це викликало справжню паніку в англійському суспільстві, на тиждень кинувши Лондон у вир заворушень.

Людина-невидимка

Незаслужено забута в наш час, у 1933 році вона посіяла параною в Нью-Йорку, викликавши бум популярності романів Герберта Уеллса і ставши віхою в кіноіндустрії. Історія чоловіка, який у результаті хімічного експерименту став невидимим і поступово скотився на злочинну стежку, розтривожила уяву кожного, хто подивився цей фільм. Як правило - не в кращий бік. Особливо вразливі особистості почали полювати за невидимками, прислухатися до звуків, які їм вчувалися, й у підсумку поповнювати стіни притулків для душевнохворих. Серйозні вчені з ряду американських університетів міркували про можливість створення засобів, що дарують невидимість, а військові цілком серйозно зажадали в режисера Джеймса Уейла секрет невидимості. Лише коли режисер довів, що показане на екрані - складний кінотрюк, а не реально створена невидимість, йому дали спокій.

Болотна потвора

Незаслужено забута, але дуже страшна свого часу Болотна потвора була героєм фільму «Створіння з Чорної лагуни». Режисер Джек Арнольд, майстерно граючи на повальному захопленні суспільства дослідженнями джунглів Амазонки, подарував кіноманам Болотяну потвору - доісторичну антропоморфну рептилію, яка має зачатки пролюдського розуму. Живий релікт із сивої давнини зовсім не хотів перейматися цінностями демократії. Потвора почала полювання на дослідників, нападаючи з найнесподіваніших місць, і, виконуючи заповіти Кінг-Конга, викрадати панянок. Неймовірно, але така от простенька ідея знову породила істерику в суспільстві, яке, переживши Другу світову війну, вважало, що вже ніщо не може його налякати. Знову поповзли чутки про те, що у фільмі бере участь справжній вимуштрувані монстр, а пляжі Флориди спорожніли на ціле літо. На жаль, Болотна потвора стала надгробком на епосі зловісних кіномонстрів. Ремейк картини, знятий у 1976 році, викликав лише нудьгу, й кіножахи, що лякають до заїкання, назавжди пішли в історію.

Який з класичної шістки монстрів подобається вам більш за все?