Фільм "Шапіто-шоу": назад у вісімдесяті (відео)

afisha.tochka.net ділиться враженнями про нову культову кінокартину з Росії.

Антон Короїд
Антон Короїд
журналіст afisha.tochka.net
2 квітня 2012, 17:46
Афіша
© kinopoisk.ru

1 квітня в Києві відбувся допрем'єрний показ фільму Сергія Лобана "Шапіто-шоу". В український прокат картина виходить тільки зараз, незважаючи на те, що в Росії вона з'явилася в січні, а в 2011 році встигла зібрати кілька призів великих російських кінофестивалів, зокрема приз журі Московського кінофестивалю і гран-прі фестивалю "Кіношок".

Тривалий і складний процес зйомок, який кілька разів переривався через нестабільне фінансування, а також інтерес до творчості Сергія Лобана, засновника арт-об'єднання "СВОЇ2000", забезпечили підвищений інтерес до фільму, а також його майже культовий статус відразу після виходу.

Пересічний глядач, що прийшов на "Шапіто-шоу", перш за все з жахом виявить, що до початку сеансу йому варто було запастися поп-корном і декулька разів наперед сходити до вбиральні, оскільки дивитися це кіно доведеться 3 з половиною години.

За форматом це, як зараз популярно, збірник кіно-новел, об'єднаних єдиним сюжетом і героями. Всі новели, кожна з яких присвячена одній універсальної емоції, або стану (любов, дружба, повага, співробітництво), об'єднує тема подорожі до Криму, а у фіналі їх сюжети об'єднуються.

Особливе місце в "Шапіто-шоу" займають музичні номери, які своєрідно резюмують історії головних героїв кожної новели. Номери виконані в підкреслено заниженій стилістиці дитячих фільмів епохи Перебудови в СРСР (насамперед, згадуються культові "Вище за веселку" і "Зурбаган" у виконанні юного Вови Преснякова). При цьому фінальну пісню виконують всі герої фільму. Саме з пісень починається переміщення глядача у 80-ті.

За словами автора сценарію "Шапіто-шоу" Марини Потапової, пісні були додані в картину пізніше, заради подовження хронометражу передбачуваної телевізійної версії (вихід якої в даний час залишається під питанням). Потім стало зрозуміло, що вони перетворилися на невід'ємну частину фільму. У той час як їх смислове навантаження не можна охарактеризувати однозначно, ці до смішного прості пісні, майже речівки під нав'язливе караоке, як музично так і стилістично стають штрихом до неповторної атмосфері "перебудовних" 80-х.

На 30 років назад глядача відсилають дивовижні непідвладні часу кримські пейзажі, а також широка присутність в кадрі моря, сонця, засмаглих тіл і усміхнених облич.

Своєрідний гумор, абсурдність всього, що відбувається, а також перебільшена і місцями пихата емоційність ріднить "Шапіто-шоу" з дитячими фільмами 80-х: "Вище Веселки" (1986), "До першої крові" (1989), "Канікули Петрова і Васєчкіна: звичайні і неймовірні "(1984).

Цей ряд глядачі зможуть доповнити самі, поки Сергій Лобан займеться відтворенням не епохи 80-х (дія фільму відбувається, безсумнівно, в 2011 році), а саме атмосфери, причому атмосфери кіношності.

Саме кіношність є іншою ключовою характеристикою "Шапіто-шоу". Завзяті кіномани, кіноестети, а також просто знавці і глядачі з профільною освітою знайдуть в цьому фільмі безліч алюзій на фільми відповідної епохи, зможуть докладно розповісти про унікальність кіномови, відсутність product placement, і про те, що "Шапіто-шоу" - це не чергова стрічка, призначена лише для спустошення гаманців.

Головне місце при цьому займуть техніка зйомки (добра половина фільму знята тремтячою в руках крокуючого оператора камерою), правдивість режисера (ніякі вираження "російського альтернативного" в ньому не закриті під зуммером), а також сміливість сценариста: в кадрі з помірною частотою миготять голі попки нудисток, обнімашки та цілуночки хлопчиків.

Особливого значення набувають присутність в кадрі Петра Мамонова, а також рясна приправа з кіноцитат. Наприклад, у сцені з Мамоновим-піратом цитується "Айболит-66" Ролана Бикова. Все  разом робить цей фільм такий собі "річчю в собі", зробленою одним художником заради самого себе та інших йому подібних художників, а також їх численної свити.

Але що ж тоді залишиться всім іншим? Не завжди виразні сюжети з відрами  нудотно заумної філософії "покоління інтернету", які абсурдним чином сходяться в фіналі, ностальгія по "перебудовному" СРСР, відверто "ніякий" музичний супровід, а також тонни не завжди читабельних кіноцитат.

 

 

 

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі (1)

символів 999
  • Гость 12 років тому

    Смотрела. Безусловно шедевр. но не для всех. Этот фильм понравится тем, кто заранее готов к тому, что это - театр абсурда

    Прокоментувати Мені подобається