Фільм "Матч". Ну і нехай собі пливе - рецензія (відео)

Фільм "Матч" виходить в український прокат після тривалого скандалу, пов'язаного з видачею йому прокатного посвідчення - допуску у кінотеатри від Держкіно Україні.

Щоб краще зрозуміти, чому українські чиновники не наважувалися видати ліцензію на прокат, досить подивитися на список творців стрічки. Нею займалися в якості продюсерів політтехнологи Дмитро Куликов і Тимофій Сергейцев - особистості, прямо скажемо, суперечливі і неоднозначні.

Знімав "Матч" Андрій Малюков, автор фільму "Ми з майбутнього", який породив продовження: картину "Ми з майбутнього 2" - противну антиукраїнську агітку, яку навіть пасажири міжміських маршруток в Україні дивитися відмовляються, надаючи перевагу "Доярці з Хацепетовки-3".

В цей раз міною, підкинутою в безглузде і затухаюче багаття дискусій про події в Україні під час Другої світової війни (скільки ж можна!) став фільм "Матч". Щоб міна була потужнішою, до участі в картині запросили помітних акторів Сергія Безрукова, Лізу Боярську і Остапа Ступку.

Фільм будується навколо історії про так званий "матч смерті" в окупованому фашистами Києві за участю команди "Старт", куди увійшли кілька гравців довоєнного київського "Динамо", і команди "Flakelf", складеної з німецьких військовослужбовців.

Колишні динамівці виграли у німців спочатку один матч, потім перемогли в матчі-реванші. Перемоги були цілком закономірні: встановлено, що в складі німців професійних футболістів було або мало або не було зовсім. Пізніше деяких гравців "Старту" розстріляли тут же, в Києві, через кілька місяців після матчу. Свідки того часу не беруться з упевненістю стверджувати, що розстріл був спровокований образою німців на поразку.

Творці фільму заявляють, що прагнули до максимального історичного відповідності в найдрібніших деталях і залучали до картини безліч консультантів. Однак, головна драма "Матчу" побудована на тому, що "динамівців" до повторної гри з німцями попередили: виграєте - розстріляємо. Разом з тим, відсутність подібних загроз з боку німців - історично доведений факт. Та й що говорити, якщо сам термін "матч смерті" з'явився через роки після завершення війни: його автором був видатний радянський письменник Лев Кассіль.

А ще здається, що радянська історія і творці фільму переоцінюють пропогандиську роль футбольного матчу в той час. У 1942 році значні сили німців, як і раніше були кинуті на не такий вже і далекий від Києва фронт протистояння за Москву, чи справді такий невинний спортивно-розважальний захід міг спровокувати гнів німців?

Чорт з нею з історією Другої світової, тут би хоч були дотримані якісь очевидні і безперечні історичні та географічні деталі. Євреїв у "Матчі" ведуть у Бабин Яр вниз по Андріївському узвозу, вболівальники в Києві 40-х років ведуть себе як хулігани англійського "Міллуолла" в 70-ті, про Сталіна тут - взагалі ніяк. Напевно, тому що мертвий, а добре говорити - було б вже занадто.

Неправда, що всі негативні персонажі говорять тут українською мовою - не варто сліпо вірити імпульсивним українським патріотам зі "Свободи". У "Матчі" мінімум двоє героїв картини цілком собі позитивні, правда - вкрай другорядні. Один же з головних персонажів - бургомістр Києва Павло Бараз і, мабуть, взагалі кращий в цьому фільмі образ у виконанні актора Київського "Молодого театру" Станіслава Боклана - стає таким тільки в фіналі. Та й то лише після того, як сценарій змушує його вимовити фразу "не вийшло у нас самостійної України при фашистах".

Абсолютно точно, в цьому фільмі не знайшлося жодного відверто негативного і російськомовного героя. Ну й добре, не вперше.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "4 дня в травні": німці і росіяни проти одного грузина (відео)

• Щоб слідкувати за оновленнями на afisha.tochka.net в facebook, підпишіться на нашу сторінку "Афіша. Києва"! Ви не пропустите наші кращі публікації, а також отримаєте доступ до безлічі розіграшів, конкурсів, розваг та ексклюзивної інформації.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!