Апокаліптичний концерт

5 років минуло з моменту останньої зустрічі киян із фінськими вершниками апокаліпсису - групою Apocalyptica. І незважаючи на те, що цього року столиця прийняла чимало монстрів світової музичної індустрії, столичні фанати не проігнорували концерт фінів. Палац спорту не тріщав по швах, як, наприклад, на Depeche Mode, і скажений натовп не виламував стіни концерт-холу, як перед Rammstein. Apocalyptica зібрала зовсім іншу аудиторію і вкотре довела, що симфонічний метал на віолончелях здатний завести публіку не гірше, ніж фірмове німецьке фаєр-шоу самі знаєте кого.

Для фанів і особливо для журналістів дуже неприємною виявилася новина про те, що вхід із фотоапаратами заборонений. Було б іще півбіди, якби про це повідомили заздалегідь, а не за годину до концерту. Міліція ретельно перевіряла всіх охочих потрапити до Палацу спорту, обшукуючи всі кишені, але коли ми, вже позбувшись від камер (!), зайшли всередину, то побачили зал, який світився від фотоапаратів... Усе-таки дивує винахідливість наших людей, і ще більше дивує інтелектуальний рівень вітчизняних служителів правопорядку. Але повернімося до музики.

За традицією концерт почався із затримкою на 45 хвилин. Фіни з'явилися на сцені в непроглядній темряві й одразу ж узялися «пиляти» віолончелі. Apocalyptica почала з композицій із останнього альбому Worlds Collide, періодично розбавляючи їх своїми бомбовими хітами. Ейкка Топпінен, Пертті Ківілааксо й Пааво Лойтонен як божевільні гасали по сцені з громіздкими віолончелями, піднімали їх угору, жестикулювали смичками й справді багато спілкувалися з публікою. «Kiev, do you want to hear a new stuff?», - вигукував лідер групи Ейкка Топпінен. Зал відповів йому шаленим ревом, що заглушав навіть нереальні перебивки ударника Мікко Сірена, якого, до речі, Ейкка назвав геніальним барабанщиком.

«Are you ready for some real metal?», - заводив і так неслабо розігрітих фанів Пертті Ківілааксо. Шалена фінська четвірка ні на секунду не дозволяла публіці «розслабитися», та й самі музиканти творили на сцені такий же гармидер, який творився в залі. Весь партер стрибав у ритм музиці, віолончелісти розмахували хаєром, а Пааво Лойтонен узагалі скидався не на metal-музиканта, а на крейзанутого рокабільщіка! Контрастно поєднувалися жорсткі металеві треки й ніжні «симфонії». Betrayal, Bittersweet, Last Hope, чудовий Enter Sandman, розкручений до непристойності I Don't Care (за участю вокаліста Тіпе Джонсона) - все це доповнили композиції з уже готового до релізу альбому 7th Symphony («Сьома симфонія»).

Під час виконання Hall Of The Mountain King, яка була вже останньою на цьому концерті, один із фанатів запустив чимось досить важким у віолончель Пааво. Що він хотів цим сказати, залишається загадкою. Фанати, на жаль, бувають різні... Пааво відреагував спокійно - перевірив, чи гаразд із інструментом, і продовжив грати. А ось хто міг би поворухнутися, так це охоронець, який стояв під сценою. Але той і з місця не зрушив. Щоб не плямувати звіт негативом, ми, мабуть, утримаємося від подальших коментарів із приводу наших фанатів і, що цікавіше, адекватності служби безпеки. Адже головне - музика. А тут вона була на висоті.

Хочеться залишити осторонь усі претензії до організації. Apocalyptica відіграла воістину красиво, а наостанок Київ почув «Ми ще побачимось!». Що ж, будемо чекати на новий «апокаліптичний» концерт:)

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!