Луї Франк: ATLANTIDA - це саундтрек до незнятого фільму

Луї Франк та Ілля Галушко побували в гостях у tochka.net ще кілька тижнів тому, напередодні закритої презентації проекту ATLANTIDA. І от уже в п'ятницю, 18 жовтня, відбудеться перший концерт ATLANTIDA в Малій опері.

Луї в нашому офісі відксерив своє обличчя, написав на дошці the future is now і відверто відповів на всі питання.

Про людей, які міняють мислення, стосунки на відстані і круту перукарку з Лондона читайте в нашому інтерв'ю з Луї Франком та Іллею Галушком.

Луї, вас знають і люблять як музиканта Esthetic Education. Чим музика ATLANTIDA відрізняється від музики Esthetic Education?

Луї Франк: ATLANTIDA - це зовсім інша річ. Esthetic Education - це був мій перший досвід музики. До цього я ніколи не робив музику. А ATLANTIDA - це наступний етап.

Перша частина ATLANTIDA - це спроба робити сучасну музику, яка надихає. Коли зарубіжна людина намагається робити музику, яка надихає, звідси. Музика не західна і не слов'янська, але в ній є відлуння від обох культур.

Якась нова форма музики з гібридним звучанням. Тому що я сам гібридна людина. Часто за кордоном люди думають, що я з Росії. І тут також люди розуміють, що я не зовсім іноземець. Тому що я так глибоко впроваджений у культуру. Ніби я своя людина, і не своя. Ось телеканал ТВі охарактеризував мене як інопланетянина. І я розумію, чому, адже як пояснити таку людину, яка і там, і там. От з Іллею ми робимо такий третій шлях, так?

Ілля Галушко: Так. Давай так це назвемо. Ми намагаємося ламати стереотипи.

Л.Ф. Так, ми їх ламаємо - що добре, що модно, що справжнє, що несправжнє. Це нереальна реальність.

В описі альбому ви вказали, що ATLANTIDA відображає різні музичні декади, наприклад, музику 40-х років. Вам подобається музика радянської естради?

Л.Ф. Ми дуже її любимо, але вибірково.

Що саме?

І.Г. Наприклад, рання Алла Пугачова - це ж суцільні шедеври. Вертинський, Анна Герман, Муслім Магомаєв, ВІА різні, які ніби пародіювали західну музику, тих же Beatles, але робили це настільки самобутньо, настільки зворушливо. А також кіно. Правда, це більш пізній період

Л.Ф. Ілля знайшов якийсь дуже цікавий експериментальний ансамбль електронної музики.

І.Г. Так, у нас колись був ансамбль електронних інструментів. Ніхто вже цього не пам'ятає. Вся музика до фільмів, наприклад, «Пригоди Шурика». Всі ці звуки дивні. Ми не знали, звідки вони. А виявляється, був такий ансамбль, який створював усі ці звуки. Це було у повоєнні роки.

Як ви знаходите такі записи?

І.Г. Ми рік розшукували таку музику. Є люди - фанати цієї справи. Вони знаходять рідкісні записи, оцифровують, викладають в інтернет. І шукати можна нескінченно.

Л.Ф. Але, головне, цю музику ми не використовуємо ніяк. Вона нас надихає. Через неї ми знаходимо щось своє. І при цьому ми не робимо ретро. Як нам сказали після прослуховувань: «Так це зовсім не радянська музика». Ми говоримо: так, ми не хочемо цього. Але є відтінок чогось дуже знайомого і зовсім незнайомого, таке дивне поєднання.

Луї, коли у вас вперше виник інтерес до Росії, до слов'янської культури?

Л.Ф. Вивчати я почав ще з дитинства. Мені було 11 років, і я дуже багато вивчав історію Росії, читав історичні книги про СРСР, про Росію, останні два роки в школі я дуже глибоко вивчав радянську історію. Нас навчили досить добре. У мені виховали велику повагу до цієї культури. Без жодної пропаганди.

Поділіться враженнями про свій виступ на Джаз-Коктебелі. Адже ви вперше виступили на цьому фестивалі. Як сталася така співпраця?

І.Г. Запросили нас давно, ще минулого літа. Коктебель - це прекрасне місце. У мене з цим місцем багато всього пов'язано. У дитинстві я їздив туди щороку. Виступати там було дуже легко, нас дуже добре приймали.

Л.Ф. Було таке враження, що ми виступали в якомусь камерному маленькому душевному клубі. Така була атмосфера. Не відчувалося, що це була велика сцена.

На які фестивалі ви радите їхати читачкам tochka.net за найкрутішими враженнями? Які виступи залишили незабутні враження у вас?

Л.Ф. Таких фестивалів було багато. Ziget в Угорщині дуже вражає. Величезний фестиваль. Там бігали голі люди, які зупинили наш автобус. Також круті враження були на фестивалі Exit. Там було 150 тисяч глядачів, і почався сильний шторм, сильна злива, через яку довелося вимкнути всю електрику, відключили всі сцени. Все залило водою. А навколо була темрява.

Що робили 150 тисяч глядачів у темряві перед сценою?

Л.Ф. Вони зникли.

І.Г. Якесь локальне освітлення залишилося. Тільки сцени вимкнули. Було дуже містично. Ми почали грати тільки о 3 ранку, коли ввімкнули світло, і потім уже почався світанок. Все ніби змило дощем і почалася нова ера.

Луї, ви автор саундтрека до фільму Оранжлав, скажіть, які режисери вас так надихають, для кого ви готові написати музику до фільмів?

Л.Ф. Якщо чесно, ATLANTIDA трохи пов'язана з кіно, з режисером Олексієм Германом-молодшим, який зняв фільм «Паперовий солдат». У його батька, який нещодавно помер, був дуже масштабний фільм, який він не закінчив. Я би хотів, якби це було можливо, для нього щось робити. Можливо, ATLANTIDA - це саундтрек...

До незакінченого фільму?

Л.Ф. Так. Це точно саундтрек до незакінченого фільму. Коли слухаєш ATLANTIDA, то розумієш, що це музика до незакінченого або до незнятого фільму.

Хто створює ваші образи на сцені і в житті?

Л.Ф. Ми щільно працюємо з Сашею Каневським. Він дуже талановитий український дизайнер, гідний світового масштабу. Я сподіваюся, що він досягне цього.

І.Г. Він спеціально для нас шиє. Іноді щось у нього спеціально замовляємо.

Його покази ви відвідуєте?

І.Г. Ми всі колекції бачимо у нього в майстерні. Ми приходимо до нього на примірку і все міряємо. Все міряємо і бачимо майбутні, всі минулі колекції.

А з приводу зачіски - хто робить ваші кучері?

Л.Ф. Кучері всі натуральні

І.Г. Ні-ні. Щоранку на плойку їх крутить. (Сміється)

Л.Ф. Свої стрижки я вже багато років роблю в однієї жінки в Лондоні. Вона така крута. Мені дуже подобається, як вона стриже. Вона художниця з Берліна, а стриже в гримерці в театрі. У неї все тіло в татуюваннях. Я їду в театр у центрі Лондона, спускаюся до неї в підвал, і вона мене там стриже. А навколо актори, репетиції. На стінах висять усі її картини. Дуже її люблю. Але моя дружина не любить те місце, де я стрижуся.

У вас із дружиною великий досвід стосунків на відстані. Як ви долали все це?

Л.Ф. Дуже погано. Нічого хорошого в цьому немає. Моя порада: не розлучайтеся. Живіть якомога ближче одне до одного. У нас зараз залізний закон з дружиною - не розлучатися більше, ніж на тиждень - десять днів. І для музикантів це жахливо, бо тут (в Україні) я тільки раз на місяць.

Ви також сумуєте за Луї?

І.Г. Звичайно (сміється). Ви уявляєте, скільки роботи над ATLANTIDA! Це великий концептуальний проект, який потрібно піднімати з нуля. Ми маємо постійно працювати разом, а тиждень на місяць - це так мало. Недостатньо.

Л.Ф. Останні 4-5 років я жив у Лондоні, напевно, 2 роки. А раніше, коли у мене був Esthetic Education, з 10 років з дружиною, коли ми були разом, ми дійсно були разом лише років зо три. Це жах. А у мене діти тепер. І у мене дуже проста порада - не йдіть надовго від коханих. Дистанційні стосунки не працюють ніяк.

Зараз на телебаченні дуже багато талант-шоу - всі співають, танцюють. Як ви ставитеся до них? Це можливість для музикантів якось пробитися за допомогою шоу, а потім вже робити щось своє, чи все-таки продукт масової культури?

Л.Ф. Звичайно, телебачення - це класно. Воно може робити тебе популярним на якийсь час. Але на телебаченні всіх цікавлять тільки їхні програми. Ти тільки частина їх. Шоу закінчуються, і що потім? Все одно далі доводиться пробиватися самим.

На британському телебаченні я дивився одну передачу про долю людей, які стали популярними в шоу, і що з ними трапилося потім. Так от, 99% цих людей - вони ніхто зараз. І при цьому є людина, яка була невідома - це музикант Нік Дрейк. Він був культовою людиною. Він помер 30 років тому. Він написав 2 альбоми. Досі його ім'я приносить купу грошей, тому що всі роблять кавери на його музику.

Я думаю, що всі ці речі відносні. Дуже складно, коли ти всередині всього цього - популярність, шоу. Складно бачити, що далі. Здається, ти летиш. Все можливо. Але потім, коли з-під твоїх ніг прибирають килимок, то виявляється, що ти та сама людина, що був і до цього.

Є дуже хороший приклад. Невідомо, хто кого робив - Майкл Джексон MTV чи MTV Майкла Джексона. Це дуже цікавий момент. Тому що найхітовіший кліп в історії MTV - це Thriller. Багато хто думає, що Майкл Джексон став світовою зіркою завдяки MTV, або MTV стало відомим через Майкла Джексона. Вони якось разом.

І.Г. Цікаво, що поки ти в шоу - телебачення жорстоко експлуатує твій талант заради рейтингу. А коли ти йдеш із шоу, ти залишаєшся з життям лицем до лиця. І тоді питання, чи зможеш ти свій талант проявити сам.

Л.Ф. Не важливо, чи є ці програми. Хто в них бере участь. Кожен намагається жити, мати свої мрії. Так, у деяких мрії зводяться до проживання в п'ятизіркових готелях. У цьому нічого поганого. А для інших цікаво робити нові набутки, які є унікальними, які будуть змінювати життя інших.

Я хочу зустрічати ось таких людей, які мене надихають, змінюють моє мислення.

Хто надихає вас, хто змінив ваше життя?

Л.Ф. Наш продюсер Haydn Baydall.

І.Г. Він надихнув нас в музичній сфері. Це було одкровенням для нас. Таким і має бути продюсер

Л.Ф. Дуже скромна людина, яка спродюсувала стільки хітів.

І.Г. Він працював з Фреді Меркьюрі, Полом Маккартні, Гаррі Муром, Pet Shop Boys, Massive Attack, а також Елтоном Джоном, Тіною Тернер.

Л.Ф. Він робив саме хіти.

І.Г. При всій його величі він залишався завжди в тіні. І завжди дуже скромний.

Л.Ф. Він продюсував першу частину ATLANTIDA. Йому особисто це було дуже цікаво. Він надихнув і поміняв моє мислення.