«Робін Гуд»: швидше добре, ніж погано

Режисера Рідлі Скотта, напевно, вже сміливо можна назвати окремим кінематографічним жанром. За довгі роки він зняв майже тридцять різнопланових фільмів, однак у кожному з них відчувається його неповторний, фірмовий стиль. Він відправив молодого Тома Круза в «Легенду», без прикрас розповів про колумбівське завоювання Америки, поголив голову Демі Мур, і, звісно ж, обезсмертив себе «Гладіатором». Відтоді його заведено вважати, напевно, найавторитетнішим дядьком на ниві історичних батальних кінополотен. Не дивно, що реанімацію спочилого з 1991 року «Робін Гуда» довірили саме йому.

І тут ми бачимо, за яку невдячну справу він узявся. Адже фільм «Робін Гуд: Принц злодіїв» з Кевіном Костнером донині заслужено вважається неперевершеною класикою жанру. І, зрозуміло, кіномани будуть порівнювати будь-який новий фільм про Веселих Хлопців із Шервуда саме з цією картиною. Напевно, це й стало запорукою ріденьких оплесків скоттівському «Робін Гуду» у Каннах, і прохолодної глядацької реакції на непогану, здається, картину. Адже одне - зібрати воєдино легенди про одного з найпопулярніших персонажів англійського фольклору, і зовсім інше - спираючись на твори Вальтера Скотта спробувати інтегрувати відверто вигадані події в історичні реалії. Пам'ятаєте «Трою»? Мабуть, найбільш вдало про нового «Робін Гуда» може сказати саме вона.

Король Річард Левине Серце повертається додому з Хрестового походу. Його шлях пролягає через Францію, його лицарі, скажемо так, поводяться не надто коректно, розграбовуючи території. Під час чергового нальоту Річард помирає від «випадкової» стріли, звільнивши таким чином своїх воїнів і лицарів від подальших зобов'язань перед монархом. Лучник армії хрестоносців Робін Лонгстрайт і банда його приятелів прямують у бік Ла-Маншу, мудруючи, як потрапити на туманні береги Англії. Під час цієї подорожі Робін обіцяє помираючому лицарю доставити додому його меч. А вдома Робін застає розорену, новим царем Іоанном Безземельним (він же принц Джон) країну, і, за велінням долі, перетворюється на спадкоємця сімейства Локслі. Тим часом карикатурно-злісні французи готуються до вторгнення на Туманний Альбіон.

Фільм «Робін Гуд» - це спроба знайти для оспіваного в баладах шляхетного розбійника реальне місце в історії. Спроба, відверто кажучи, невдала. Пригоди Робіна, витягнуті з контексту міфології, що оточує цього персонажа, виглядають дивно. Фільм сприймається «зім'ятим» через те, що Рідлі Скотт, схоже, до кінця так і не вирішив, що саме він знімає - історичний епос з батальними сценами, або все-таки життєпис Робін Гуда. Таким чином, режисерська камера постійно переміщується від королівських палат до Лісових Братів, які знову кудись їдуть. Прийом, що добре зарекомендував себе у «Хороброму серці», тут виглядає недоречним. Окремі моменти фільму затягнуті, або ж, навпаки, бадьоренько пробігають повз приголомшеного глядача. Битви, показані у фільмі, не викликають того ж відчуття, що охоплювало нас при перегляді «Гладіатора», перетворившись мало не на безкровні розбірки ролевиків або історичних реконструкторів. Окремого плювка заслуговує висадження французьких військ на англійський берег, що точно копіює сцену висадження в Нормандії з фільму «Порятунок рядового Райана». Загалом, виробити своє ставлення до фільму до самого кінця сеансу глядачу дуже непросто.

Проте, «Робін Гуд» - це аж ніяк не поганий фільм. Режисер не полінувався відтворити на екранах більш-менш переконливе Середньовіччя з його сірими тонами. Тятиву нарешті почали зберігати окремо від лука, кольчугу нарешті перестали ототожнювати з футболкою, дуелі на мечах нарешті перестали бути епічними зарубами, наблизившись до короткострокових жорстоких сутичок реальності. Акторська гра також на висоті - хоча Рассел Кроу все-таки зобразив нам генерала Максимуса, а не Робіна з Локслі. Традиційна для фільмів Рідлі Скотта операторська робота тут теж нікуди не поділася, постійно видаючи нам картини приголомшливої краси. Однак, щось із цим фільмом все ж таки не так.

Здається, що новий «Робін Гуд» може підхопити прапор свого попередника з 1991 року. Це добротна історична картина, у якої, зважаючи на все, буде продовження. Шанувальники масштабних історичних епосів, швидше за все, не будуть розчаровані. Однак, купуючи квиток, пам'ятайте, що про цей фільм сказав сам Рідлі Скотт: «Забудьте все, що ви знаєте про Робін Гуда, перед вами зовсім нова історія». От як нову історію, напевно, і варто сприймати цей фільм.

Фільм «Робін Гуд» відкривав Каннський кінофестиваль. А чим Канни підкорюватиме Україна ви можете прочитати тут.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!