«Зважені та щасливі» Андрій і Дмитро Рубани: у нас з братом різні погляди на схуднення

Андрій і Дмитро Рубани, учасники шоу «Зважені та щасливі 3», мають неймовірну харизму, але пішли з проекту досить рано. Напередодні фіналу 26 грудня tochka.net поговорила з братами про плани і досягнення, дружбу, агресію і телебачення.

Як ви зараз почуваєтеся порівняно з початком проекту?

Андрій: До проекту мені було дуже некомфортно і важко. Зараз став більше рухатися, більше ходити, задишка майже пропала. Так що значно краще я почуваюся.

Дмитро: Все, що я зараз відчуваю, можна виразити одним лише словом - чудово! Раніше настільки все було погано і важко. Якщо навіть стояти було важко, а пройти по вулиці - взагалі нереально, про що можна говорити?

Що змінилось у вашому житті після проекту? Вас упізнають люди на вулиці?

Андрій: Життя моє поки кардинально не змінилося (посміхається). А на вулиці впізнають, звичайно. Підходять привітатися, кажуть: «Ми за вас вболівали, переживали, дуже хочемо, щоб ви перемогли». Приємно чути таке від незнайомих людей. Близькі та друзі підтримують від першого дня, коли тільки дізналися, що ми заповнили анкету. Чесно кажучи, я зараз мало з ким бачуся, день розписаний по годинах. Я багато тренуюся, дуже хочеться на фіналі показати хороший результат. Щоб люди побачили, що не дарма в нас вірили.

Дмитро: В основному ті, хто підходять на вулиці, просять сфотографуватися, цікавляться, як справи, яка вага. Поради просять в соцмережах: запитують, що краще їсти, що не їсти, щоб схуднути. Із задоволенням ділюся досвідом. А з приводу змін, на мій погляд, у мене пом'якшав характер. Я тепер більш відкритий, більш товариський.

Хотіли б спробувати себе в ролі близнюків-телеведучих?

Андрій: А чому ні? Все нове завжди цікаво, тому не відмовився б.

Дмитро: Це як брати Борисенки? (сміється) Звичайно, це був би цікавий досвід.

Яке шоу ви б вели на телебаченні?

Андрій: Я думаю, «Зважені та щасливі» або щось у такому дусі - якраз для нас. У нас із братом різні погляди на методи схуднення, різний підхід, ми могли би бути корисні різним людям.

Дмитро: Тут без варіантів: проект, який показав мені, як правильно жити і харчуватися - «Зважені та щасливі». Або схожий на нього.

Як змінилися ваші стосунки після проекту?

Андрій: Після проекту ми стали суперниками по домашньому схудненню (посміхається). Діма думає, що він худне правильно, я вважаю інакше.

Дмитро: Я би не сказав, що стосунки якось кардинально змінилися. Вони стали не краще і не гірше. Звичайні братерські взаємини. І потім, ми ж у проект ішли не стосунки свої з'ясовувати, а худнути. Так, я вважаю, що худнути треба правильно; і занадто різко скидати вагу за короткий термін - це шкідливо.

Коли один із вас вибув, як ви підтримували одне одного?

Андрій: Підтримувати і спілкуватися неможливо, тому що в учасників забирають телефони, щоб їх ніщо не відволікало від роботи над собою.

Чи навчилися ви справлятися в агресією?

Андрій: Я по суті своїй не агресивний. Просто все те, що відбувалося під час проекту - це дія всіляких зовнішніх факторів. Я завжди прагну бути краще за всіх, інакше навіщо тоді взагалі виходити? На конкурсах часто бувало так, що стараєшся щосили, викладаєшся, наскільки можеш, а цього все одно не вистачає. Це починає пригнічувати. А тут ще тебе підстьобують: «слабак». Та не слабак. Просто комусь пощастило прийти в проект з вагою 110-120 кг. А ви спробуйте боротися з 200 кг!

Дмитро: Я не пам'ятаю, щоб відчував на проекті агресію на чиюсь адресу. По-перше, мені все подобалося. Навіть тренування, на яких Аніта кричала на нас. По-друге, якщо я і злюся, то на себе в першу чергу. За те, що не можу щось зробити; за те, що впав, а треба вставати. Вдома, буває, злюся, якщо дам собі слабинку і з'їм щось зайве. Вага відразу зупиняється. І це починає дратувати. Дивишся на ваги і думаєш: ну от навіщо я це їв? З іншого боку, легкі слабкості іноді дозволені, щоб зняти навантаження. На учасників та тренерів проекту я не злився ніколи.

Чи досягли ви бажаних результатів, чи виправдали надії на шоу?

Андрій: У мене величезне прагнення виграти домашнє схуднення. Все стане відомо зовсім скоро - 26 числа фінал. Поки ж можу сказати, що я скинув близько 100 кг. Всі мені кажуть, що це величезний результат, а я вважаю, що мети ще не досягнуто.

Дмитро: В цілому, поки ще не досяг. Тому що я запланував собі схуднути до 80 кг. Думаю, ще треба півроку-рік, щоб привести свою вагу в норму, потім можна буде працювати на м'язову масу і підтягувати шкіру. І робити себе красунчиком. Ну а як інакше? Забити на все і знову почати їсти? Ні, цього я робити не буду. В принципі, все, що я думав про проект, так і вийшло. Ще коли дивився перший і другий сезони, думав: «Якби я там опинився, як би це виглядало?». У реальності все, що я собі уявляв, так і вийшло: перші тренування це просто кошмар. Падаєш, Аніта кричить, голова паморочиться, але треба вставати і працювати далі. Зате потім виходиш з почуттям виконаного обов'язку перед собою. До речі, єдине, що не справдилося - я думав, що в проекті нас годуватимуть однією травою. Боявся, як я це витримаю. Але ні, нас дуже добре годували (сміється).

Як виглядає ваш раціон в домашніх умовах?

Андрій: Я дотримуюся режиму харчування: вранці яйця, в обід - нежирне м'ясо і трохи овочів. Перекушую фруктами (грейпфрут або яблуко). Намагаюся не їсти після 18, але якщо сильно голодний, що не стримуюся. Знаю, що все це піде на першому ж тренуванні.

Дмитро: Намагаюся дотримуватися всіх рекомендацій, які нам дала наша улюблена Світлана Фус, дай їй бог здоров'я. Харчуюся 5-6 разів на день: нежирне м'ясо, риба, овочі, каші. Перекушую фруктами. Увечері кефір, якщо дуже голодний.

А тренування?

Андрій: Займаюся щодня, в основному на кардіотренажерах і кілька разів на тиждень силові навантаження. Бігати з моєю вагою досить непросто.

Дмитро: Я тренуюся 2 рази на день: бігаю вранці і ввечері, займаюся йогою, виконую силові тренування, ходжу в басейн. Намагаюся чергувати види навантаження, а в неділю обов'язково роблю собі вихідний і йду в лазню.

Хто вас найбільше підтримував на проекті і хто дратував?

Андрій: Спочатку ми з братом намагалися триматися разом, і він був для мене найголовнішою підтримкою. Потім я сильно здружився з Мариною «помаранчевою», Ігорем «зеленим», зі старшим Сергієм з команди «синіх». На проекті я знайшов багато людей, з якими мені цікаво спілкуватися і далі. А дратувало... Напевно, підвищений тон Аніти на тренуваннях. Я не люблю криків, докорів. Поза спортивним залом Аніта може бути дуже навіть милою людиною.

Дмитро: Дратував Андрій, коду починав нити і виробляти багато зайвих емоцій. Це і йому заважало, і мене збивало з нормальної роботи. А більше ніхто не дратував. Я така людина, яка не буде ні з ким сваритися, налаштовувати одних проти інших. Навіщо мені це? Це лише відволікає від головної мети.

З ким ви будете підтримувати стосунки після шоу?

Андрій: Та з усіма, кого я тільки що перерахував.

Дмитро: Хочеться з усіма, тому що тут зібрався такий колектив, з яким сумно розлучатися. От усі думають, що учасники, їдучи з табору, плачуть через те, що вибули з проекту. Ні. Плачуть, бо доводиться розлучатися з людьми, які встигли стати тобі хорошими друзями. І без них сумно.

Яким ви бачите своє життя після проекту, ви не боїтеся знову набрати вагу?

Андрій: Не боюсь. Я тепер знаю, як з ним боротися. І зайві 10-15 кг для мене тепер не катастрофа, прибрати їх досить легко. До речі, вдома я багато чого переосмислив. От якби мої сьогоднішні мізки туди, поки я ще був у проекті, точно би дійшов до фіналу! Ну а так поки не загадую. Після 26 грудня подивимося: якщо вдасться перемогти, можливо, переїду в Київ .

Дмитро: Зрозуміло, боюся. Але допускати цього не має наміру. Я поставив собі за мету - 80 кг. Це в ідеалі. Ще в планах закінчити університет і знайти нарешті роботу, бо раніше з моєю вагою це було абсолютно нереально. Мені набридла одноманітність, хочеться рухатися вперед, ставити цілі і досягати їх.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!