«Мені би в небо»: величезне поле для роздумів (відео)

Кіно над яким хочеться замислитися... Усе повільне, плавне, але не нудне. Саме таке враження справила на мене стрічка «Мені би в небо».

Головний герой працює на компанію, яка займається звільненням людей. У 2009 ця тема стала актуальною як ніколи, бо через кризу довелося звільняти величезну купу народу. Тож власники фірми наняли людину, яка вміє це робити професійно. За специфікою роботи головний герой їздить країною і практично живе в небі, саме у літаку він відчуває себе вдома, може розслабитися (ще б пак, адже фірма оплачує польоти бізнес-класом).

Джордж Клуні прекрасно зіграв людину, для якої самотність - звичний і приємний стан. Та невдовзі трапляється зустріч з жінкою з подібними переконаннями. Після цього у головного героя виникають проблеми на роботі: керівництво, бажаючи зменшити витрати, вирішило припинити відрядження і звільняти людей по інтернету. Розуміючи, що доведеться міняти такий стиль життя герой починає переосмислювати власні цінності.

Зазначу лише, що попри всю простоту сюжету і передбачувані варіанти розвитку подій стрічка лишається цікавою до самого фіналу. І фінал цей дещо несподіваний. Не сказати, що неймовірний, але несподіваний. Фільм містить величні панорами Америки з висоти пташиного польоту і при всій стандартності літаків, готелів та прилеглих територій зміг передати розмаїття місць, де довелося побувати герою.

Конфлікт поколінь тут також присутній. Старший досвідчений працівник має навчати молодшу, але дуже амбітну колегу, яка власне й запропонувала робити все через інтернет. Спроба показати, що досвід не замінить ніяка освіта, а особисте спілкування значно краще за будь-які технології.

Частина фільму - це короткі фрази людей, які втратили роботу. Дуже сильно чіпляє за живе.