«Листи до Джульєтти»: чекайте на хеппі-енд (відео)

Сюжет фільму досить простий. Молода американка Софія і її наречений Віктор (з італійським корінням) живуть в Нью-Йорку. Софія працює публіцистом в місцевій редакції, а Віктор - успішний кухар, який готується відкрити свій ресторанчик. Щоб провести час перед майбутнім весіллям, пара вирішує поїхати до Верони - в місто Ромео і Джульєтти. Однак, Віктор замість того, щоб проводити час зі своєю половинкою і насолоджуватися романтикою, проводить час на ділових зустрічах та аукціонах, а Софія змушена нудьгувати на самоті в місті Кохання.

Гуляючи по вулицях міста вона заходить у двір Будинку Джульєтти - "Casa di Giulietta" і там бачить стіну, в яку дівчата з розбитими серцями вкладають свої послання до Джульєтти. Несподівано для себе самої Софія приєднується до клубу Джульєтти, в якому на добровільних засадах працює група жінок. Вони з задоволенням виконують місію «Джульєтти» та відповідають на всі любовні послання.

Софія випадково знаходить лист, який пролежав в стіні 50 років і відповідає на нього ... Цікаво те, що жінка (Клер), яка написала про своє величезне і шалене кохання так багато років тому, хоче знайти свого коханого (Лоренцо Бартоліні), від якого вона втекла, і розповісти йому про свої почуття. Клер, її онук Чарлі і Софі вирушають на пошуки Лоренцо Бартоліні, не здогадуючись про те, що ця поїздка змінить їх життя.

Чесно сказати, не дивлячись на те, що фільм досить легкий в перегляді, я думаю, що більше одного-двох разів його мало кому захочеться подивитися. У фільмі немає чіткої сюжетної лінії. І, починаючи з другої половини фільму, таке відчуття, що про Клер режисер починає потроху забувати і переключається на роман, який несподівано спалахнув між Софією і Чарлі.

Але, незважаючи на такі недоробки, фільм все одно можна подивитися. Принаймні, жодних негативних спогадів від нього не залишиться, а на щасливе кохання і весілля завжди приємно подивитися навіть на екрані.

Після перегляду можна зробити висновок, що кохання не має вікових обмежень!