Джонні Марко (Стівен Дорф) - людина, у якого завидне життя. У нього є гроші, слава, Ferrari, симпатія дівчат, донька (нехай від невдалого шлюбу) і багато вільного часу. Він живе дуже неспішно, і начебто все його має влаштовувати, та в "Десь" щось його все-таки турбує.
Весь ореол щасливого і безтурботного життя успішної людини - це оболонка, яку бачать сторонні люди. Насправді ж Джонні Марко перебуває на межі серйозної депресії, з якої йому зрідка допомагають впоратися приїзди одинадцятирічної доньки Клео (Ель Феннінг).
Загалом, Софія Коппола зняла схоже на "Труднощі перекладу" кіно про важке життя за всіма параметрами щасливих людей. Її неспішна манера подачі матеріалу допомагає пережити всю нудьгу разом з головним героєм, а статичні плани однозначно підкреслюють всю тугу, в якій перебуває її Джонні Марко.
Фільм абсолютно позбавлений динаміки, та іноді це доходить до абсурду. Глядач фільму "Десь" буде засуджений до тривалого спостереження за доволі нудним стриптизом близнят Бембі й Сінді (причому неодноразово), поїздкам по не найкрасивіших локаціях Голлівуду й обірваними діалогами.
Хоч якийсь рух у кадрі починається, коли до Джоні Марко приєднується його дочка. Ель Феннінг чудово впоралася зі своєю роллю. Натурально радіє підводному чаюванню з батьком, мило малює сердечко на його гіпсі, супроводжує в усіх поїздках, плаче перед розставанням і з ревнощами дивиться на коханку тата.
Спостерігаючи за життям Джонні, починаєш замислюватися про цінності, які ніяк не уживаються з великими грошима і всесвітнім визнанням. Головний герой - успішний актор, але дивлячись на нього в реальному житті, в це не особливо віриш.
І річ не в тім, що він постійно п'є і розважається з сусідками на вечірках у легендарному готелі "Шато Мармон" (в якому вже не один десяток років бешкетують зірки лише найвищого рангу), а в його поведінці. Джонні Марко виглядає телепнем, який абсолютно не розуміє, що відбувається навколо нього. Він - першорядний кідалт, який плутає серйозність із сумом.
Не зрозуміло, з кого Софія Коппола писала цей образ, та вийшов він доволі колоритним, навіть попри дуже повільну та місцями зайво тягучу подачу. Але цей факт можна сприймати по-різному, адже не дарма ж "Десь" отримав головний приз Венеціанського кінофестивалю цього року.
Це півторагодинне реаліті-шоу без прикрас і чорнухи - гідне видовище для перегляду навіть для найзатятіших любителів екшн-фільмів.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі