Лють на МАКСимумі

В епоху, коли жанрове розмаїття сучасного кіно циркулює темами, здатними жити від одного дня до десятиліття, актуальність міфу про постапокаліпсис не має терміну придатності, і, вочеввидь, вичерпається тільки тоді, коли постапокаліпсіс настане "власною персоною".

Можливо, саме тому сумнівів у 70-річного режисера Джорджа Міллера, чи відроджувати історію лютих гонок в післявоєнній пустелі, не виникало. Через 30 років після подій оригінального "Шаленого Макса", тема нафтового ембарго, політичних репресій та екологічної катастрофи, гострота гендерного питання та морального вибору, вирішального для долі людської цивілізації, не просто актуальні - в наші дні вони набувають свою кристалічну форму.

І саме зараз, коли технологічний прогрес дозволяє перетворити пустелю в мегаполіс, декорований хмарочосами, Міллер чинить рівно навпаки - стирає в пил світ, яким ми його знаємо, і показує, як виглядатиме планету в епоху енергетичних воєн.

Місце дії - постапокаліптична пустеля Австралії. Герой - колишній коп, кочівник, що тікає від примар минулого. Бензин і вода в його дні - на вагу золота, і гонка зі смертельним результатом у їх пошуку більш ніж ймовірна.

Трилогія про Макса Рокатанскі (зігранного Мелом Гібсоном) періоду 1979-85 вичерпала себе ще в другій частині "Божевільний Макс-2: Воїн доріг" (1981). Міллер навмисно не веде хронологічних продовжень відомої історії, а лише бере впізнаваний типаж героя-одинака. Потрапивши у полон варварського племені, змученого палючим сонцем, Макс (Том Харді) мимоволі стає учасником бунту наложниць вождя племені Несмертного Джо.

У постапокаліпсисі калібру Джорджа Міллера суспільство представлене у вигляді невеликих неофеодальних банд, які складаються як з моральних, так і цілком візуальних виродків. Втім, знайшлося тут місце для гарему дівчат модельної зовнішності. Патріархальний устрій летить до біса, коли феміністський бунт очолює военачальницей без лівої руки по імені Фуріоза (Шарліз Терон).

В цілому назву "Дорга люті" говорить лише про одне - люті, дикості і кривавості в цьому фільмі рівно стільки, аби заповнити двогодинну гонку на гротескних авто, які піднімають за собою цілі пісочні бурі. Новий "Шалений Макс" захоплює тим, як форма сучасного техногенного вестерна майстерно заповнює його зміст, притаманний фільмам категорії "Б".

Чистий атракціон зі смаком машинного масла прекрасний не тільки майстерною гонкою, яку Міллер перетворив на справжню хореографію, а й тим, що серед усієї цієї похмурої величі гіперболізованої моделі сучасного світу не останню роль відіграє ексцентрика і щирий, жорстокий і гострий гумор.

"Шалений Макс" в прокаті з 14 травня.