Перший день ОМКФ цього року за традицією відкривався конкурсною стрічкою, що поклала початок марафону в міжнародному змаганні. Хороший старт, як відомо, задає тон всьому заходу. Цього року хорошим стартом стала відвідуваність ранніх прес-показів. Добра половина величезного залу театру музичної комедії тут заповнена не тільки журналістами, але й кіноманами, які не побажали чекати вечірніх прем'єр даних фільмів.
Секцію міжнародного змагання відкривала безкомпромісна драматична історія "Брідженд" про низку підліткових самогубств, яку цілком логічно буде назвати справжнім холодним душем для глядача. Оповідання будується на реальній трагедії невеликого графства Брідженд, колишньої вугільно-промислової провінції Уельсу. З грудня 2007 по січень 2012 офіційно відомо про сімдесят дев'ять самогубств в регіоні. Молодий данський режисер Йеппе Ронде зняв власну варіацію подій, зробивши ключовими відносини між вразливими підлітками та їх батьками.
Тінейджери Брідженду в даній історії - справжнє плем'я, молоді максималісти, які сповідують принципи єднання і гедонізму. В той же час, їх відчайдушне бажання жити овіяне магічним ореолом смерті як ритуалу звільнення. Перед нами нова підліткова релігія - самогубство, як акт дорослішання і звільнення від опіки батьків. У той же час, режисер не намагається докопатися до істини, його герої-підлітки мовчать у відповідь на хвилююче не лише батьків, а й глядачів питання про природу вибору на користь смерті.
Втім, теорія того, що сталося в деякій мірі тут добре прописана - достатньо кількох фраз, щоб зрозуміти в яких стосунках головні герої зі своїми батьками. У наслідку, місце для самогубства підлітки вибирають таким чином, аби тими, хто знайде тіло, стали саме мати з батьком. Таким безмовним і лякаючим методом Ронде піднімає вічну проблему батьків і дітей.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Тим часом денна гала-прем'єра "Лобстера" дозволила переконатися в тому, що свого глядача ОМКФ деякою мірою виховав - востаннє такий ажіотаж тут був хіба що на прем'єрі каннського хіта Паоло Соррентіно "Велика краса" Цього року роль "каннського хіта" дісталася саме "Лобсетру" - англомовному дебюту Йоргоса Лантімоса, який отримав приз журі на останньому Каннському кіноогляді. У звичній манері магічного реалізму Лантімос зняв гротескну сатиричну історію, показавши яким непояснюваним може бути стереотипне мислення суспільства.
У антиутопічному світі відповідно до правил Міста, одиноких людей заарештують і відправляють в Готель. Там вони зобов'язані за 45 днів знайти собі пару. Якщо їм це не вдається, їх перетворюють на будь-яку тварину на їх вибір і відпускають в Ліс. У Лісі тим часом живуть Одинаки - ті, хто відкидає вимоги Міста перебувати в парі. Головний герой, архітектор Девід (Колін Фарелл) потрапляє в готель, де зазнає невдачі в пошуку пари. Не бажаючи перетворюватися на тварину (хоч свою "реінкарнацію" він давно вибрав - Лобстер), Девід тікає в Ліс до Одинаків, де, між тим, існує своя не менш тоталітарна система.
У випадку з формулою антиутопії Лантімос відкидає необхідний фактор бунту, що формує конфлікт картини. Головний герой - аж ніяк не бунтар. Борючись за своє виживання, він продовжує мислити категоріями нав'язаними системою, причому настільки непохитно, що готовий покалічити себе лише б мати спільний недуг з коханою (Рейчел Вайз), адже саме цей фактор є запорукою успішного союзу.
Ще один передбачуваний ажіотаж очікував традиційний кіно-перформанс на Потьомкінських сходах. Цього року в якості легендарного фільму під відкритим небом стала картина радянського кіно-авангардиста, українського режисера Дзиги Вертова "Людина з кіноапаратом". Не менш легендарним стало музичний супровід до стрічки. Вперше в історії фестивалю живий саундтрек виконуються не Одеським симфонічним оркестром, а запрошеною групою музикантів на чолі композитора-мінімаліста Майкла Наймана.
Більше 15 тисяч глядачів зайняли Потьомкінські сходи щоб побачити відому кіно-класику в інтерпретації MichaelNymanBand. Як відомо, картина Вертова, являє собою безсюжетний досвід "кіноока" - споглядання без кінематографічного втручання у вигляді титрів, сценарію, декорацій і акторів. Набір сцен, що показують один день з життя таких міст як Одеса, Київ, і Харків, - справжня екскурсія в 20-ті роки.
Звичні сцени руху транспорту і людей, праця робітників, культурні заходи, будинки, вітрини, під'їзди наділені незвичайним символізмом за рахунок новаторських операторських прийомів і експериментів з монтажем - скошені кути, зйомка у відображенні, покадрова зйомка, прискорена зйомка, суміщення двох і більше зображень в одному кадрі і багато інших прийоми.
Такий зразок кіно-авангарду не раз надихав музикантів на створення звукового супроводу. Деякі наділили картину сучасним звучанням: норвежець Biosphere з техно-ембієнт-саундтреком, напівімпровізований живий саундтрек у виконанні оркестру теремін The Lothars, саундтрек британської ню-джаз формації The Cinematic Orchestra. Однак Найман наділив картину Вертова певним романтичним ореолом класичного звучання за рахунок струнних, духових та рояля.
На останок, коли на кінцевих титрах картини Вертова глядачі почали залишати Потьомкінські сходи, на екрані з'явилися кадри легендарної сцени на сходи у фільмі "Броненосець Потьомкін" Сергія Ейзенштейна. За словами самого Наймана, композитор не міг не віддати данину поваги одній з найвідоміших локацій у світі кіно.
ОМКФ2015:Кадр из кф "Броненосец Потёмкин" и Michael Nyman Band
З цього приводу кількома годинами раніше на Потьомкінських сходах . Подібних знаків в світі існує всього п'ять - у будинку братів Люм'єр в Ліоні, квартирі Сергія Ейзенштейна в Москві, Центрі Інгмара Бергмана у Швеції та інші.
Подробиці фестивального тижня читайте на tochka.net, а також дивіться в сюжетах телеканалу "Україна", що висвітлює головні події ОМКФ.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі