Кращі цитати Богдана Ступки: "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу"

Сьогодні, 22 липня, виповнюється рівно шість років з дня смерті легендарного українського актора Богдана Сильвестровича Ступки. У цей день ми вирішили згадати кращі висловлювання Майстри, які, як і його творчість, будуть жити вічно.

Я людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть.

Я міг стати хіміком, астрономом. Була в мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем зі змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчик, зроблю астронома. Не вийшло.

Я не люблю війну, бо з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам'ятаю. Пам'ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися - це не ти, це завжди хтось інший

Роби справу чесно, з душею - і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з'являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори.

Раніше я був у жінок не дуже популярним. А зараз на старості років раптом почав подобатися - і молодим, і середнім, і бабусям. Сьогодні в Києві рано вранці йду по театру, а назустріч мені йде наша працівниця і каже: «Ой, яке ж диво, що перший чоловік, якого я сьогодні зустріла, - це ви». А я чого? Я далі пішов.

У нас дуже важко бути міністром. Тому що заведено у нас так: якщо ти артист - ти хороший, а якщо став міністром - ти вже поганий. Причому відразу, на наступний день.

Все наше життя - суцільна імпровізація, а значить, все наше життя - це джаз

Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому

Радію сонцю, дощу, так, так ... А ось життю? Життя, воно до заходу рухається ... Нецікаво. Що за радість - наближатися до смерті й піти в інший світ ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість? Раніше зістрибував з дивана, тепер ледве піднімаюся

ЧИТАЙ ТАКЖЕ: