"Дівчина з Данії": як складно бути першопрохідцем

Безсумнівний хіт цього прокатного тижня - "Дівчина з Данії". В основі фільму реальна історія австрійського художника Ейнера Вегенера, що став першою людиною, яка зробила операцію зі зміни статі в 1930-му році.

За постановку картини взявся лауреат Оскара за фільм "Король говорить" Том Хуппер. Головну роль зіграв англійський актор з андрогінною зовнішністю і лауреат Оскара Едді Редмейн, а компанію на знімальному майданчику йому склала найбільш багатообіцяюча актриса 2015-16 років (явно наступаюча на п'яти Дженніфер Лоуренс) - Алісія Вікандер. Команда фільму, певно, - чи не найпереконливіша складова цієї наочної формули успіху.

Все починається з картинною ідилії молодого подружжя Ейнера і Герди Вегенер. Копенгаген кінця 20-х років, пара займається улюбленою справою - малює. Чоловік, що правда, більш успішний і затребуваний галеристами в якості пейзажиста, а Герда тільки в пошуках музи, тому перебивається малозначущими портретами. Одного разу, щоб закінчити картину, Герда просить чоловіка попозувати в панчохах і платті, оскільки модель не з'явилася в студію.

Почуття збентеження чоловіка незабаром змінюється на сором'язливий інтерес і задоволення. Самопізнання Ейнера прокидається, а те, що художник подавляв з самого дитинства, знову починає хвилювати скромного по натурі чоловіка. Незабаром Вегенер все частіше ототожнює себе з жінкою, і навіть, жартома, отримує ім'я для своєї внутрішньої жінки - Лілі.

Прогресивна дружина Ейнера Герда бачить справжнісіньку жіночу красу в рисах обличчя чоловіка, малюючи його портрети в образі Лілі. Саме рудоволоса красуня на картинах Герди стає її головний шедевром і натхненницею. Портрети Лілі приведуть Герду до успіху і виставок в Парижі. Проте з часом подружжя зрозуміє, що Лілі перестала бути "сімейним жартом": Ейнер перестав малювати, воліє носити тільки жіночий одяг і впав у найглибшу депресію на тлі невизначеної самоідентичності.

Інтимна психологічна (а пізніше і фізична) боротьба за право називати себе жінкою стає головною сюжетною лінією цього фільму. Режисер створює свою "Дівчину з Данії" дуже тактовно і обережно, не намагаючись розпалити конфлікт до масштабів політкоректної біографічної картини. Єдиний епізод, щорепрезентує "громадський осуд" - той, де Вегенера б'ють в паризькому парку за носіння жіночого одягу. Але навряд чи він претендує бути великоваговим в загальній картині появ Лілі на публіці протягом усього фільму.

По суті це маленька драма однієї сім'ї, де Едді Редмейн демонструє вражаючу трансформацію в стримано-кокетливу даму з лисячою посмішкою, а Алісія Вікандер відповідає за суперечливі і складні емоції дружини, що поступово відпускає чоловіка заради того, аби на світ з'явилася її жива модель Лілі.

Практично на рівних з сюжотом грає робота художника-постановника. Кожен кадр "Дівчата з Данії" - це повноцінне мальовниче полотно. І тут заслуга не тільки костюмерів і декораторів, а й оператора Денні Коена, що знімає як великі "портретні" плани героїв, так і загальні "пейзажні" з глибокою експозицією, якій позаздрить будь-який живописець, ніби навмисно намагаючись перетворити фільм в низку картин на виставці. Не даремно в Оскарівській гонці фільм отримав номінації не тільки в категоріях "Кращий актор" і "Краща актриса другого плану", але і "Краще художнє оформлення" і "Кращий костюм".

У прагненні зробити інтимною історію першої жінки-трансгендера, складно не відзначити 100%-е попадання Хупера в trending topic. З тих самих пір, як влітку 2015-го Барак Обама легалізував одностатеві шлюби на всій території США, а Кейтлін Дженнер вийшла в світ як перша селебріті, що пройшла шлях зміни статі цілком публічно, ЛГБТ-дискурс став популярний в мейнстрім-культурі, надихаючи режисерів говорити про проблеми гей-спільноти голосно, драматично але при цьому вражаюче красиво.

"Дівчина з Данії" лише одне з багатьох дуже важливих висловлювань про те, з якими проблемами стикається ЛГБТ-спільнота. Ще один яскравий гравець Оскара-2016 - "Керол" Тодда Хейнса про складні романтичних взаємини двох жінок, що живуть в Нью-Йорку 50-х років з Кейт Бланшетт і Руні Марою. Фестивальна публіка, тим часом, теж спостерігала історії про "нетрадиційну любов" - в основній програмі кінофестивалю в Торонто показали драму "Право на спадщину" про лесбійську пару з Джуліанною Мур і Еллен Пейдж у головній ролі, а також "Про Рей" - підліткову драму про дівчину, яка вирішила стати хлопцем, з Ель Фаннінг, Наомі Уоттс і Сьюзан Сарандон. Тим часом, комедійний серіал "Очевидне" про батька сімейства-транссексуале бере головні нагороди на Золотому Глобусі і Еммі в 2015-му році.

І поки за такі складні історії беруться режисери, подібні Хупперу, ЛГБТ-тема ризикує нарешті позбутися кліше "складного чорнушного кіно".

Дивіться "Дівчину з Данії" в українському прокаті з 21-го січня.