"Капітан Фантастік": суперсімейка в бігах від цивілізації

Бен Кеш (Вігго Мортенсен) - багатодітний батько-самітник. Разом з красунею дружиною колись давно він покинув галасливе місто і виростив шістьох дітей під відкритим небом, в хатині в лісах штату Орегон. Сімейка робінзонів, від глави сімейства і до 9-річної дитину, вміють виживати, маючи при собі лише ніж, майстерно полюють, вирощують овочі та лазять по скелях, а також володіють кількома мовами, розбираються в квантовій фізиці, читають Еліота і Достоєвського біля багаття по вечорами, і, звичайно ж, слухають Баха.

В цілому дана сім'я - абсолютно унікальний осередок суспільства, вихована ненавидіти капіталістичний лад, споживче товариство і організовану релігію. І перші тридцять хвилин картини, що описують такий усамітнений спосіб життя, виглядають абсолютно утопічно.

Але з жорстокою цивілізацією все ж доведеться зіткнутися, після того, як приходить новина з лікарні, в якій останні три місяці лежала мама шістьох дітей і дружина Бена. Леслі страждала біполярним розладом і, в кінцевому підсумку, наклала на себе руки. Щоб попрощатися з мамою, сімейство вирушає на старому автобусі в довгу подорож невідомою для них Америкою. Конфліктності тому що відбувається додає той факт, що на похорон Бену заборонили з'являтися батьки покійної Леслі, щиро ненавидять свого зятя-дикуна.

Метта Росса можна сміливо привітати з величезним ривком в амплуа режисера. "Капітан Фантастик" - друга робота Росса, відомого переважно як актора із серіалу "Силіконова долина". І якщо перша короткометражка "Людські ресурси" і дебютний повний метр "28 спалень" були майже не помічені глядачами, то "Капітан Фантастик" - реальний претендент на звання інді-фільму року. Доказ тому - приз Каннського кінофестивалю за режисуру, де картину показали в секції "Особливий погляд".

Порушуючи тему радикального сімейного виховання, що ризикує стати гостро-дискусійною, Росс проте знімає "Капітана Фантастіка", як твір, що не проголошує будь-яку істину. Звичайно ж, режисер не може втриматися від комічних сцен зіткнення лісових простаків з рядовими американськими обивателями. Однак подача режисера цієї історії певною мірою неоднозначна.

Сміючись над наївністю сімейки робінзонів, глядач визнає екзотичність головних героїв, зараховуючи себе на сторону представників "одноповерхового щастя" з готовими курами-гриль і полем для гольфу. У той же час, відторгнення викликає часом абсолютно карикатурне зображення тупуватих і залежних від гаджетів міських жителів.

Неможливо не симпатизувати головному герою, який виховав своїх дітей зі знаннями про "Білль про права" і словниковим запасом достатнім, щоб проаналізувати "Лоліту" Набокова, не використовуючи заборонене слово "цікаво". І все ж трохи лякаюче виглядає сцена святкування дня народження Ноама Хомського (певно, найрадикальнішого "лівака" серед американських філософів-теоретиків), коли діти в подарунок отримують холодну зброю.

І коли в "Капітана Фантастиці" чаша терезів схиляється з однієї крайності в іншу, найбільше знущатися режисерові вдається над глядачем, явно не готовим до ідеологічних баталій. Бажання Метта Росса відсторониться від будь-якої позиції часом зазнає поразки, особливо в епізоді "краху віри" головного героя Бена, коли той починає сумніватися у власних методах виховання. Однак такий поворот буквально необхідний, щоб зрушити конфлікт фільму з мертвої точки. Ще більш вражаюче в такому випадку виглядає фінал картини.

Росс, не змінюючи принципу розповіді і настрою, продовжує демонструвати історію сімейки сурвівалістів, зате глядач подивиться на те, що відбувається вже зовсім іншими очима - вражаюче тонка режисерська робота. Грань між батьком-зайдиголовою і батьком-тираном, між свободою і утопічною замкнутістю, між вірою і фанатичністю, визначати залишається нам, але ніяк не Метту Россу.

"Капітан Фантастік", без сумніву, займе свою нішу в окремому жанрі американського кіно, що наразі вималювається - "wild life movie". Єднання людини з природою тут носить абсолютно новий для Америки умиротворчий характер. Країна, в культурі якої вкоренилася традиція підкорення природи, все впевненіше висловлюється про красу і чесність дикого життя, як про мало не новий контр-культурний рух.

Серед найяскравіших представників, певно, усамітнений "В диких умовах" Шонна Пенна, абсолютно візіонерський "Звірі дикого Півдня" Бена Зайтліна, екзистенційна "Дика" Жана-Марка Валле і найврожайніша на нагороди серед них "Легенда Х'ю Гласса" Алехандро Гонсалеса Іньярітту, що оспівує дику природу через камеру Емануеля Любецьки.

Не пропустіть, зворушливий must-see літнього прокату - "Капітан Фантастик" на великому екрані з 25 серпня.