"Заборонений прийом": не у той час, не тим глядачам (фото, відео)

Зак Снайдер - це такий режисер, який любить розбавляти шедевральні фільми графоманською кіномаячнею. Після тріумфального відродження ромерівських зомбі у "Світанку мерців" він представляє наркотріп "300".

Наступних за спартанцями захвалених "Хранителів" компенсували нещадно похмурі сови з "Легенди нічної варти". Настав час знову зняти щось геніальне?

На вулиці п'ятидесяті. Після смерті матері двадцятирічна Лялечка з волі злісного вітчима потрапляє до божевільні. Захищаючи молодшу сестру, вона випадково її застрелила. Дівчину визнали небезпечною психопаткою, і через п'ять днів її чекає лоботомія, після якої світ більше не буде веселим і радісним.

Намагаючись врятуватися, Лялечка занурюється у світ власних фантазій, в яких сіра психлікарня перетворюється на квітчастий бордель, лікар - на "Мадам", а старший медбрат - на мафіозі, якому належить і бордель, і пацієнтки, які стали танцівницями, і сама "Маман".

Через п'ять днів до Лялечки приїде клієнт, який заплатив за її цноту. Героїня і чотири її напарниці зважуються на втечу, заради якої дівчатам належить вкрасти п'ять артефактів.

Власне, весь "Заборонений прийом" - це відмінно налагоджений годинниковий механізм, в якому кожен епізод точнісінько на своєму місці. Фільм захоплює увагу глядача, і буквально тягне його від шалено стильного початку до не менш несподіваного фіналу.

Більш того, повна психологізму стрічка геть позбавлена типового для жанру занудства. Жодна зі сцен не провисає, жоден епізод не додано виключно заради демонстрації останніх досягнень в області спецефектів.

Окрім безсумнівних принад п'яти героїнь, ефектно підкреслених костюмами, "Заборонений прийом" демонструє справжнє буйство фантазії, такий собі барвистий літаючий цирк, який Снайдер переніс зі своєї голови просто на екран.

З окопів Першої світової війни з мертвими німцями Снайдер кидає нас в обложену орками фортецю, над якою крутиться бомбардувальник Б-52. Еклектичність фільму буквально закреслює всі здобутки кінематографа, роблячи "Заборонений прийом" наступною після "Мартиці" віхою у фантастиці.

Мінус один. Сюжет. О ні, він хороший. Він, мабуть, надто добрий для сучасного глядача, вирощеного на всяких "Аватарах" і "Тронах". За його волею на глядача обрушується депресивна атмосфера приреченості, туги і печалі.

За його волею глядачу доводиться включати мозок, дбайливо забутий удома в передчутті банального бойовика. За волею сюжету глядачу доводиться на сеансі згадувати про такі речі, як самопожертва, почуття ліктя і обов'язок. І цього сучасному глядачу робити зовсім не хочеться. І саме тому "Заборонений прийом" треба дивитися.