Ельчин Сафарлі: "Моя творчість ніколи не вписувалася в жодний формат"

Письменник Ельчин Сафарлі - один із тих популярних авторів, які пишуть життєві романи про людські переживання, насичені емоційним змістом. Книги письменника зі Сходу можуть торкнутися струн душі кожного з нас. Цьогоріч Ельчин Сафарлі вперше презентував у Києві свою нову книгу "Про море мені розкажи" українською мовою. В ексклюзивному інтерв'ю спеціально для редакції tochka.net азербайджанський письменник Ельчин Сафарлі розповів про свою творчість, інтереси та вподобання, а також про новий роман "Про море мені розкажи".

Для українців ви досить нішевий письменник, який тільки починає набирати популярності. Що б ви могли розповісти про себе людині, яка не знайома з вашою творчістю?

Я пишу історії про людей, про те, як я їх бачу. Люди, яких я називаю простими героями. Це може бути пекар, який 40 років займається однією справою, або, наприклад, мій перукар, який 18 років працює на одному місці. Жінки, які виростили дітей без батька, також вважаються для мене героями. Це люди-герої, про яких хочеться багато розповісти. З огляду на те, що днями відбулася презентація моєї першої україномовної книги "Про море мені розкажи", хочу трохи підняти завісу: саме про це я згадував у новому романі. Вся історія у книзі - про моє дитинство, про людей, про дорослішання і про любов.

Ельчин Сафарли © Олег Батрак, tochka.net

Яку з ваших книг ви б порадили прочитати найпершою?

Я б порадив ту, яка вийде незабаром - "Коли я повернуся, будь вдома". Також рекомендую до прочитання книгу "Про море мені розкажи". Чому саме ці книги? Тому що, мені здається, що ставати автором потрібно трохи пізніше, років так у 30. А я написав багато романів у той ранній, неусвідомлений період і з дечим зараз не згоден, деякі речі зараз не відповідають моєму світогляду. Я розумію, що людина змінюється, і не виключено, що книги, які я написав зараз, мені не сподобаються в 50 років. Але існує таке поняття, як "якісно створена книга". Ось мої останні три книги, я вважаю, зроблені дуже добре.

Коли ви вперше зрозуміли, що написання книг - це ваше?

Це сталося зі мною в 30 років, коли я написав книгу "Я хочу додому", хоча до цього було написано 7 романів. Мені здається, пізнання себе як автора приходить тоді, коли ти зібрався, як пазл, і зрозумів, хто ти і що це твоє. Для мене було несподівано усвідомити те, що моє становлення як автора відбулося після написання 7 книг, і тільки на 8 я зрозумів, що я чогось вартий у хорошому розумінні цього слова.

Хто для вас є музою, натхненням на написання книг?

Безумовно, життя і все, що з ним пов'язано, а це: море, міста, люди. Люди, від яких ми радіємо і одночасно розчаровуємося, але без яких все безглуздо. Тільки під час взаємодії людини з людиною ти пізнаєш себе, ти починаєш розуміти себе краще і ти починаєш усвідомлювати те, що потрібно в собі змінювати або покращувати. Самотність - це теж свого роду натхнення, муза для мене. Але іноді страшно подумати, що з усамітнення буває ні до кого повернутися.

Ви пишете тільки російською мовою? Якщо так, то чому саме нею?

Так, я пишу свої романи російською мовою, хоча живу не в російськомовному середовищі. Але, проживаючи в Стамбулі, я розумію, що з кожним роком стає все складніше і складніше писати російською. Стає складно передавати повну картинку тих почуттів, які я хочу показати читачеві. Я вдячний своїй команді і редакторам за те, що вони допомагають мені в цій справі. Чому я пишу саме російською? Тому що у мене ще з дитинства, завдяки бабусі Ганні Павлівні, створилася безмежна любов до російської класики. Моїм улюбленим письменником і донині є Чехов. Я виріс в тісному спілкуванні з бабусею, яка читала мені Чехова, за що їй величезне спасибі.

Чому обрали саме такий жанр написання книг?

Я не знаю, чи є у мене якийсь жанр. Тому що я з самого початку своєї творчості не вписувався в якийсь формат. У сучасних видавництвах в будь-якій країні є певні вимоги і стандарти, без яких вони не приймають той чи інший рукопис. І ось я не підходив ні за якими параметрами. Я, якщо чесно, навіть здивований трохи від того, що у мене все вийшло. Мені здається, все моє життя не відповідає певним стандартам і форматам. Життя людини... А чи є це поняття? Я думаю, його взагалі не існує або все дуже індивідуально. В роботі письменника найголовніше - не порівнювати себе з іншими. І навіть якщо ти не підходиш за певними форматам, це означає, що у тебе все вийде!

Що відрізняє вас як письменника від інших, не менш популярних авторів того ж жанру?

Мені здається, я атмосферний автор, який може повести будь-кого в свій світ і занурити в нього. Моя проза атмосферна і занурює кожного читача в те, що я описую в книзі. А ще є таке поняття, що письменники пишуть тільки ті книги, які хотіли б прочитати самі, але які вони не знайшли на книжкових полицях. Я думаю, частково я теж не знайшов тих книг, які хотів би прочитати. Адже я люблю романи, де можна з головою зануритися і споглядати ритм життя.

Як багато часу йде на написання одного роману?

На одну книгу у мене йде приблизно півроку. І приблизно десь півроку йде робота над текстом і видання роману. Виходить, на рік я пишу 1 книгу. Це пов'язано з тим, що я почав приділяти більше уваги дисципліні. Я не чекаю, коли до мене прийде натхнення, а намагаюся сам його знайти. Бувають, звичайно, дні, коли ти не пишеш, але ці дні не повинні ставати тижнями, місяцями або роками.

Чи бували у вас творчі кризи? Якщо так, то як ви боролися з цим?

Звичайно, бували творчі кризи. Коли ти не віриш в себе і в те, що ти робиш. Тобі здається, що твоє життя і все, що пов'язане з ним, пролітає повз. Ці кризи були, є і будуть, від них нікуди не дітися. Це як відливи у морів, бувають і припливи, але їх потрібно дочекатися. Потрібно зануритися на те саме дно, відболіти той стан, пережити його, а потім відштовхнутися і виплисти на сушу. Я за чесність перед собою, але за працю. Працю не тільки в зовнішньому світі, а й з самим собою. Ти повинен піднімати себе, адже ніхто не зможе тобі протягнути руку допомоги, якщо не ти сам. Дуже раджу за творчої кризи займатися спортом хоча б 30 хвилин на день.

Які книги інших письменників ви читаєте?

Часто говорять про те, що все найкраще вже написано. Я вважаю, що це справжнісінький обман, адже існує багато талановитих авторів, і це далеко не Ельчин Сафарлі. Улюблені: Пітер Хек, Анджела Нанетті "Мій дідусь став вишнею".

Ви б хотіли спробувати себе в іншому жанрі?

Ні, у мене немає таких амбіцій. Я хочу писати те, що я хочу писати. По-перше, це безглуздо для мене, адже я вважаю, що існує безліч авторів, які дуже добре пишуть в жанрі фентезі, детективу чи історичних романів. Навіщо замахуватися туди, якщо знаєш, що ти не зможеш витримати такого навантаження. Можливо, колись я напишу дитячу книгу. І зовсім скоро мій читач побачить повноцінну кулінарну книгу. Це так. Але Сафарлі не напише про політ на Марс, це виключено.

Поділіться, які якості, на ваш погляд, потрібні сучасному письменнику?

Зараз дуже змінилося поняття сучасного письменника. Зараз письменник повинен взаємодіяти з публікою. Як я вважаю, щоб сучасного письменника пізнавали, він повинен бути в соціальних мережах, повинен давати інтерв'ю. А взагалі не повинно бути ніяких рамок, обмежень, те, що відчуваєш, те і пиши. Прислуховуйся до власного голосу.

Письменство - це для вас хобі чи все-таки робота?

Для мене письменство - це більше робота. Я живу за ці гроші, які заробляю за допомогою письменства. Я люблю писати. Я знайшов баланс між розумінням ринку і повагою до самого себе :)

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу tochka.net.