Фільм Арка: життя Чорнобильської зони

Чорнобильська зона одночасно лякає і вабить. Особливо людей творчих і тих, хто начитався братів Стругацких. Вже півтора роки, як зруйнований енергоблок накритий новим безпечним конфайнментом - величезною аркою висотою з 35-поверховий будинок і площею з півтора футбольні поля. Але за декілька місяців до цієї історичної події команда ентузіастів реалізувала божевільну по своїй ідеї роботу - зняла в Зоні відчуження унікальний фільм-постсимфонію "Арка", прем'єра якої відбудеться 26 квітня в річницю катастрофи на ЧАЕС. А на Поштовій площі у супроводі НАОНИ автор музики Микита Рубченко і його колектив виконають постсимфонію цілком. Фільм вже встиг завоювати 5 перемог і 18 номінацій на міжнародних кінофестивалях.

Редакція tochka.net поговорила з автором і продюсером "Арки" Іриною Ніколаєнко про ідею, труднощі і радощі роботи над фільмом, кульмінація якого знята в одному з найнебезпечніших місць у світі, в трьохстах метрах від зруйнованого реактора.

Фільм-постсимфонія "Арка": життя і натхнення Чорнобильської зони © Микита Завілінський

Яка головна ідея фільму "Арка"?

Мені дуже хотілося показати, що у зони відчуження можливо майбутнє. Практично відразу після того як нове Укриття над зруйнованим енергоблоком зайняло своє проектне положення, дозиметри показали, що рівень радіації став нижчий. Але це зовсім не означає, що туди вже можна масово їхати. Ні. На жаль, це місце ще багато сотень років буде режимною зоною. Але із забороненої зони вона може перетворитися на зону натхнення.

Яким ви бачите це натхнення?

В першу чергу - це місце для глибоких наукових досліджень. Після аварії на АЕС Фукусима- 1, що сталася 7 років тому, зону відчуження активно відвідують японські делегації, щоб зрозуміти, як зона поводиться упродовж тривалішого часу. Її вже давно уподобали кінооператори і фотографи. І нічого дивовижного в цьому немає, вона досить мальовнича своєю розрухою і природою, що відроджується.

Дійсно мальовнича. Все виглядає так, немов через місто прокотилася вибухова хвиля...

Тому, як все виглядає, є цілком чітке і логічне пояснення. Через те, що місто покинуте, вже більше 30 років не дотримується температурний режим, взимку все-таки дома, повинні опалюватися, і зараз будівлі просто починають рушитися самі по собі. Вибух, що стався на ЧАЕС, ніс в собі не руйнування, а опромінення. А з кожним роком бродити по будівлях, забиратися на дахи стає все небезпечніше для життя вже не скільки із-за ризику отримати високу долю радіації, скільки провалитися і зламати собі шию.

Ви не думали про риску для власного життя, коли бралися знімати фільм?

"Арка" - це мій емоційний і творчий порив. У серпні 2016 року я потрапила в Чорнобильську зону на екскурсію. Я стояла під Аркою, що будується, і мені захотілося почути там звучання симфонічного оркестру. Я загорілась ідеєю поселити в Арці музику і заразила нею усе своє оточення. Поки ми працювали над проектом, нас абсолютно не турбувала небезпека опромінення. Звичайно, інструктаж нам провели, і ми ходили по зоні з накопичувачами. Але зміна монтажників, що працювали над будівництвом Арки, тривала 15 діб через 15. Ми провели ж там не повних п'ять днів, при цьому виїжджали із зони увечері і поверталися наступного дня. Слава богу, ми усі живі і здорові, утилізували деякі речі і декілька одиниць техніки після зйомки, оскільки вони не пройшли дозконтроль на виїзді із зони.

З якими складнощами зіткнулися?

Складнощів вистачало! (Сміється.) Я пройшла справжній квест. На все про все у нас було два місяці до моменту, коли за планом Арка займе своє проектне положення. Першою і найголовнішою складністю було оформити цілу купу документів і дозволів за такий короткий період часу. Але, мабуть, моє бажання зняти фільм було настільки потужним, і від мене виходила така сила переконання, що нам усі повірили і дозволили його реалізувати, починаючи від наших держустанов і міжнародного фонду ЄБРР, який курирував будівництво Арки, закінчуючи прокатом устаткування і знімальною групою в 150 чоловік. Розмова починалася так: "Те, що я зараз скажу - це правда". І вже після цих слів я описувала майбутню роботу. (Сміється.)

Що за формат у фільму і чому без слів?

Як я вже говорила вище, мені захотілося почути під аркою музику. Справа в її розмірах і унікальній акустиці. Як і для мене, для композиторів робота над фільмом стала викликом, з яким вони успішно впоралися. Наш фільм ігровий, він розповідає історію хлопчика, що народився в Прип'яті і повернувся побудувати над зруйнованим енергоблоком захисне укриття, щоб дати рідній землі надію на майбутнє. Тексту в нім немає, за героя говорить музика і відеоряд з кадрами з кінохроніки. Єдині слова - це мова Горбачова, з якою він звернувся до людей через тиждень після аварії на станції.

Як до вас потрапили кадри з кінохроніки і чи багато переглянули?

Найбільші архіви по катастрофі на ЧАЕС, як це ні парадоксально, знаходяться в Москві. Саме звідти ми отримали саму вичерпну базу. Я переглянула дуже багато хроніки. Наплакалася. По-перше, хотілося показати кадри, які широка аудиторія раніше не бачила. По-друге, ліквідаторів, які самовіддано працювали, іноді, не здогадуючись про небезпеку, яка їм загрожує. Ти бачиш людину, і подумки домальовуєш її життя. До мурашок.

Фільм "Арка":