Українка, яка підкорила Еверест: "Допомагати іншим – це обов'язок кожного"

Перша українка, яка підкорила найвищу точку світу Еверест, Ірина Галай активно займається благодійністю, зовсім недавно вона підтримала Благодійний фонд "Квітна". Спортсменка взяла участь в онлайн-аукціоні, де лотом було тренування з нею, а метою для збору коштів - допомога фонду в боротьбі з раком молочної залози.

Ірина власним прикладом і вчинками надихає боротися за своє життя і здоров'я, і закликає суспільство бути небайдужим. Сьогодні, в Міжнародний день альпінізму, Ірина ділиться з нами своїми думками і планами.

Ірина, що Вас підштовхнуло до благодійної діяльності? Розкажіть про благодійність в Вашому житті.

Був період, коли ми дуже багато їздили в дитячі будинки, і для мене це був великий удар. Коли я бачу таку несправедливість, мене це просто вбиває. Я розумію, що у нас дуже багато дітей, яким потрібна родина, тому думаю, що краще спочатку усиновити, а потім вже народжувати самій. Я вважаю, що хтось повинен це робити. Якщо ми все будемо займатися тільки своїми справами і своїми проблемами, то хто подбає про інших.

Я зазвичай подорожую країнами третього світу і постійно бачу жахливі умови і труднощі, з якими там живуть люди. У 2015 році, на другий день мого перебування в Непалі, почався жахливий землетрус у вісім балів. На моїх очах загинуло дуже багато людей, знесло все. Мене врятувало те, що я на хвилинку вийшла з готелю, щоб поповнити рахунок мобільного. У цей час почався землетрус і мій номер повністю завалило. Я втратила всі свої речі, але залишилася жива. Тоді я залишилася в Непалі і місяць працювала в Червоному Хресті Китаю. Щодня привозили по 200 покалічених людей, яким потрібно було надавати медичну допомогу. Потім я возила цих людей в монастир, спала з ними в спальниках під відкритим небом ... Це був важкий період. Але я вирішила, що не можу вчинити інакше і виїхати. Звідти я повернулася іншою людиною. Потім я потрапила в базовий табір Евересту з гуманітарною допомогою для тих, кого занесло лавиною. Це була моя перша зустріч з Еверестом, після чого все і закрутилося.

Пам'ятаю, фотографувалася тоді на тлі гір і думала: "Які дурні люди ризикують своїм життям, щоб піднятися на якусь вершину". Навіть не думала, що колись буду на стороні тих людей. Наступного року я вже стояла на вершині.

Ось так мене і затягнув Непал. Я постійно туди повертаюся, і відкриваю для себе щось нове. Ця держава постійно мене чомусь учить, зіштовхує з трагічними смертями. У цю експедицію в Непалі загинув мій товариш. Я дуже люблю цю країну, вона мені дуже комфортна, але там постійно трапляється якась трагедія.

Що Ви відчуваєте, коли берете участь у благодійних кампаніях?

Я ніколи не замислювалася над цим. Це стандартна ситуація. У мене немає такого, щоб я потім пишалася і любила себе за це. Вважаю, що кожен повинен так чинити і не робити з цього якусь подію. Я ніколи ніде не афішую такі речі. Якщо людина робить, то робить просто щоб робити. Є можливість - роби. Я ніколи не відмовляюся від благодійних проектів, і сама постійно вмовляю своїх колег приймати в них участь. Просто крім офісного, у мене є й інше життя, де я бачу жахи жебрацького існування людей в країнах Африки. Ми навіть не усвідомлюємо і не цінуємо того, що маємо.

Чому Ви вирішили цим лотом допомогти саме БФ "Квітна"?

Я дуже близько зіткнулася з онкологічними захворюваннями. Постійно бачу молодих жінок, які страждають на рак молочної залози, і не розумію, звідки це береться в таких масштабах. Я зараз не тільки про Україну говорю - це в усьому світі. Ми були в Німеччині, там ситуація із захворюваністю не краще. Їх тисячі, і це молоді жінки у віці 30-35 років, яким потрібно пройти величезну кількість "хімії". Жінки, які борються з раком грудей - просто героїні, але їм потрібна допомога. Тому я без вагань одразу вибрала Квітну.

А Ви самі проходите обстеження у мамолога?

Звичайно, регулярно.

Як Ви вважаєте, чому в Україні досить низький відсоток жінок відвідують мамолога?

У нас, на жаль, це не популярно. Потрібно встановлювати величезні білборди по всіх регіонах України і постійно нагадувати жінкам, щоб вони проходили обстеження.

Я бачила ваш проект "Пообіцяй собі берегти себе", мене неймовірно порадували ці рожеві білборди. Це дуже правильна кампанія, звичайно люди досить сильно прислухаються до реклами, навіть не свідомо. І я дуже прошу наших жінок звертати на них увагу і замислюватися над своїм здоров'ям.

А як Ви стежите за своїм здоров'ям, чи дотримуєтеся правил здорового способу життя?

Здоровий спосіб життя в тому сенсі, який зараз популярний, то ні. Я не люблю вегетаріанців. Взагалі вважаю, що ще кілька років і ця мода відпаде, тому що людині потрібно м'ясо. В екстремальних умовах де я була, організм дуже потребував м'яса, а "траву" і бачити не міг. Я вважаю, те, що хтось придумав не вживати м'яса – лише тимчасова мода.

А у Вас є шкідливі звички?

Ні, я не маю ніяких шкідливих звичок. Хоча я не відмовляю собі в алкоголі, в міру, звичайно. Я дотримуюся балансу – золотої середини. Не бачу сенсу повністю від чогось відмовлятися. Головне потім дати організму відпочити і очиститися. Навіть коли сидиш на дієті, то зрідка потрібно собі дозволяти з'їсти щось "недозволене", щоб людина потім не зірвалась взагалі. Я вважаю, що людина повинна бути різнобічним як в житті, так і в харчуванні. Звичайно, уникаючи шкідливих речей.

Як Ви думаєте, сила вашого організму – це спадковість або результат сили волі?

Тут грають роль і спадковість, і сила волі одночасно. Коли я повернулася з Евересту, у мене дуже змінився організм, а енергії було просто море. Намагаючись захистити себе, тіло утримувало багато води і почало рости волосся. Я, коли здала аналізи, то в моєму організмі рівень тестостерону був як у кавказького чоловіка. Тому я потім довгий час відновлювалася. Зараз організм вже сприймає такі стреси нормально і сам потребує горах. Тому я його загартувала своєю силою волі, але і маю хороші гени.

Взагалі жінкам досить небезпечно підніматися на таку висоту. Саме тому за 25 років незалежності ніхто з українок не піднімався на Еверест. Всі боялися змін фізіології. Але все вирівнюється, тому боятися не варто.

Ви вважаєте тепер в Україні альпінізм буде більш популярним?

Сподіваюсь, що так. Люди побачили, що звичайна дівчина з офісу, поставила мету і піднялася на Еверест нарівні з чоловіками-професіоналами. Це реально. Але не обов'язково всім йти до вищої точки світу, у нас є Говерла та інші красиві українські гори.

Зараз про Вас знають і пишуть багато кордоном. Чи не пропонували Вам змінити громадянство і переїхати в іншу країну?

Громадянство ні, а ось дати інтерв'ю або відвідати якісь інші заходи, запрошують часто. Найчастіше запрошують в США, провести різні тренінги з альпінізму. Це тому що крім мене вони не чули про інших українських альпіністка, хоча у нас є хороші спортсменки цього спорту. І думаю, що моя популярність полягає в тому, що я не спортсменка, а офісний працівник. Це нетипово, тому і надихає.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: