Sziget – один з небагатьох музичних фестивалів, що намагається не лише задовольнити апетити меломанів, але й за сім днів хоч трохи змінити цей світ на краще. Звісно, це може пролунати занадто пафосно, але важко уявити, як посеред децибелів поп- та рок-музики, літрів алкоголю та гедонізму, комусь може бути не байдуже до насущних соціополітичних проблем. Проте, Sziget настільки органічно поєднує у своїй інфраструктурі гостросоціальні локації та заходи, що так чи інакше – неможливо не стати їх частиною.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Екосистема фестивалю працює завдяки тому, що хто завгодно може виглядати як завгодно, любити кого завгодно та дихати вільно. Тому замість пластику ти обереш багаторазовий келих, а всі відходи будеш сортувати у спеціальні мішки. Тому хлопця на візку пропускають вперед до сцени на Foo Fighters та піднімають його високо, щоб Дейв Гроул побачив. Тому що інклюзія на Sziget – це не про особливі потреби, а про безбар'єрність та рівність.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Саме про це наш проект – показати, як виглядають очима звичайного фестивальника немузичні локації фестивалю, що мають неабияку цінність. Всі фото в матеріалі зроблені на плівку: без ретуші, фотошопу або глянцевої краси.
XS Land
Людина – дуже дивне створіння. В деяких моментах ми можемо проявляти емпатію до дрібниць, але іноді важко зрозуміти, що є хтось, окрім нас самих. Локація XS Land – це гральний майданчик, де кожен має змогу відчути та хоч трохи доторкнутись до реальності людей з інвалідністю, людей з особливостями розвитку. В одному з наметів вас навчать базовим фразам мовою жестів. В іншому – буде змога спробувати створити малюнок із пензлем в зубах.
Вийти з лабіринту, коли у вас зав’язані очі та можливо орієнтуватись тільки з тростиною – завдання не з легких. Посеред жартів та усмішок кожен з відвідувачів всередині себе стає трошки ближчим до людей, які не можуть піднятись сходами або потримати предмети руками. В цій розважальній манері народжується емпатія та єдність.
Командна гра у волейбол сидячи або баскетбол на візках – XS Land зближує та дає розуміння, наскільки простір наших міст необхідно трансформувати з урахуванням всіх його мешканців. І якщо хоч одна людина з тих, хто на Sziget провів півгодини у візку, повернеться додому з новим поглядом на інклюзивність, то фестиваль виконав свою місію.
Tent Without Borders
Коли організаторів Sziget запитують, як їм вдається інтегрувати гострі політичні питання та залишатись незаангажованими, ті відповідають, що просто дотримуються своїх принципів та переконань. Одне з таких переконань – це вільний світ для кожного. Tent Without Borders – намет, як можна здогадатись із назви, або – платформа для обговорення одних з найбільш болючих тем сьогодення: від прав людини до свободи слова та імміграції. Постійні лекції та дискусії проходять посеред стендів з фотографіями соціально-політичних рухів останніх п'ятдесяти років, котрі стали прикладами того, як мотивувати себе на боротьбу з викликами XXI сторіччя.
Тут - презентації про прийняття та пошуки точок зіткнення різних культур та соціальних пластів. Більшість з людей, які приїхали на фестиваль з різних кутків світу – це середній клас, для якого проблеми планетарного масштабу мали б губитись посеред музики та танців. Але ж ні. Ось тут, в тенті, втомлені на п’ятий день фестивалю, сидять англійці, французи та поляки, які намагаються хоча б для себе зрозуміти, як коригувати шлях нашої системи останніх тридцяти років.
Навіть коли через денну спеку всі розходяться по наметах, в Tent Without Borders не гасне екран – його дивляться жадібні до діалогу очі. Військові конфлікти, крос-культурність та музика в контексті міської інфраструктури. За сім днів неможливо змінити світ, але цілком можливо змінити світогляд.
Portal
Навряд можна було краще втілити концепцію порталу для спілкування з людьми в інших точках світу, аніж у вигляді контейнера. Так, звичайний контейнер, в якому океанами транспортують товари, іноді зброю та, на жаль – людей. В цьому і є найбільша іронія арт-об’єкту від американського колективу Shared_Studios. В напівтемному контейнері ви сам на сам з людьми по той бік екрану. Сьогодні це – Найробі, Кенія. Дві місцеві дівчини, одна з яких працює вчителькою, розповідають відвідувачам порталу на Sziget, як Найробі перетворюється на технологічний хаб.
Хтозна, скільки разів куратори Порталу чули фразу “але ж це як Skype”. Втім, тільки після сеансу зв’язку з “тією стороною”, ти розумієш, наскільки важливий цей проект. Навіть крізь наївні питання про погоду цей діалог з абсолютно незнайомими людьми з незвичного культурного середовища дає більше розуміння світу, ніж купа новин на The WSJ. Без кордонів, без умовностей – щирий діалог та імерсивність.
Як сказав мені в перший день випадковий парубок у черзі за наметами: “Я тут вже восьмий рік поспіль. Я буваю на фестивалях по всій Європі, але тут… Сюди я їду не стільки за музикою, скільки за атмосферою”. І так, ця атмосфера, крізь яку лейтмотивом проходить музика, створена людьми, які опановують на острові свободу, толерантність та відкритість.
Любовні історії трьох пар, які звів Sziget, читай зараз же!
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі