Російський актор Олексій Гуськов за останні 10 років знявся мінімум в 50 телевізійних та кінопроектах. Фільм "4 дні в травні", що виходить в український прокат сьогодні, остаточно змушує скласти про нього враження як про "Микиту Михалкову номер два" російського кіно. Тут він, уже не вперше в кар'єрі, виступив у якості продюсера.
Стати "Микитою Міхалковим" в хорошому сенсі цього слова непросто - для початку потрібно зняти як мінімум оскароносний фільм "Стомлені сонцем", а потім - не зняти "Стомлені сонцем 2" і "Стомлені сонцем 3".
Олексію Гуськову поки ні те, ні інше не світить, але за війському тематику він береться вже сьогодні. З фільмом "4 дня в травні", який він покликав знімати німецького режисера Ахіма фон Бориса і його німецьку продакшн-команду, у нього майже вийшло випустити картину дуже не схожу на всі інші подібні російські фільми.
Для Гуськова історія створення стрічки почалася ще в 2005 році, коли по радіо він почув історію, що відбулася з радянськими розвідниками в останні дні Другої світової війни в окупованій Німеччині. Вояки тоді об'єдналися з групою відступаючих в Данію німців, щоб врятувати дитбудинківських німецьких дітей від куль розлючених радянських солдатів і навіть декількох танків. А все тому, що кілька офіцерів, святкуючи День Перемоги, захотіли побавитися з вихованками інтернату.
Олексій Гуськов тоді був вражений, кінематографізмом цєї історії і дав замовлення сценаристу Валентину Черних, автору радянського фільму "Москва сльозам не вірить". Але у того нічого путнього не вийшло - сценарій був наповнений ненавистю до Німеччини. Тоді Гуськов став шукати німецьких партнерів.
Через якийсь час знайшовся режисер і хороший сценарист Ахім фон Борис, автор вельми успішної стрічки "До чого помисли про кохання?" з Даніелем Брюлем. Йому вдалося розповісти історію, почуту Гуськовим, з позиції хлопчика Петера, вигаданого свідка тих подій.
Вдалим рішенням тут було знімати саме німців в ролях всіх героїв з німецької сторони. Тут, треба сказати, продакшн фон Бориса впорався на відмінно. Їм вдалося знайти рудоволосого хлопчика Павела Вензеля на головну роль, а також залучити акторів Мартіна Брамбаха ("Життя інших", "Фальшивомонетники") і Геральда Олександра Хельда ("Іоанна - жінка на папському престолі", "Список Шиндлера").
Але, що найважливіше, для фільму вдалося скороліть классну компанію з оператора, постановника і знайти вдалу та правдоподібну локацію для зйомок.
До тих пір, поки у цьому фільмі не настає розв'язка - майже всі в ньому радує око. Дратувати може тільки зіпсоване серіалами ставлення до Гуськова і вельми загублені у розвитку подій характери його товаришів по службі: вони тут дуже умовні, так що згадати ім'я хоч одного після перегляду фільму - завдання не з простих.
У розв'язці ж розкривається деталь, яка псує все враження про фільм і здатна звести нанівець всі спроби Олексія Гуськова створити збалансований сценарій. З горем навпіл зрівноваживши його по лінії німці-росіяни, головним негативним персонажем фільму творці примудрилися зробити грузина: поганого радянського майора довірили грати Мерабу Нінідзе, актору з неприхованим кавказьким типажем і відповідним акцентом.
Виходить, що добі німці і росіяни об'єднуються проти поганого майора-грузина.
Сумніше стає, коли дізнаєшся, що Нінідзе з початку 90-х живе і працює в Австрії, так що помилка з підбором актора, що кидає тінь на весь проект - справа рук так добре впоравшихся з усім іншим німців.
Ось так, витративши стільки часу і сил на картину, можна легко зіпсувати враження про неї однієї дрібною деталлю. Якщо ви зможете закрити на це очі, то фільм "4 дня в травні" вам може сподобатися.
Якщо не зможете - картина видасться скромним прологом до фільму "Серпень. Восьмого", де, схоже, мова піде зовсім не про вічну дружбу Тбілісі й Москви.
РОЗКЛАД фільму "4 дні в травні" в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Харкові та Одесі.