Міфи про 3D: ТОП-5 хибних думок про стереоформат

Міфи про 3D формат з’явилися в суспільстві відразу після його винайдення. Як і до кожної новинки (телевізори, мобільні телефони, ноутбуки і т.п.), до стереокіно ставилися застережливо, підозрюючи чимало негативних сторін формату.

Деякі хибні думки щодо 3D настільки глибоко в’їлися в голови звичайних глядачів, що вже стали нормою. Однак насправді все зовсім не так. afisha.tochka.net вирішила розвінчати міфи про 3D та змінити ставлення суспільства до відносно нового формату.

 

Міф №1: Стерео 3D небезпечне для розвитку дитячого зору.

© Getty Images

Цей міф правдивий лише частково. Дитячий зір формується до 3 років, після чого ані 2D, ані 3D ніяк не зашкодить його розвитку. А які батьки поведуть своє немовля у кіно? Зазвичай дітей приводять до кінотеатрів у 6-7 років.

За словами доктора північноамериканського Центру охорони зору (Vision Care Center) Томаса Лора, усі критичні стадії розвитку дитячого зору завершуються у віці 3 років. У цей період зір проходить головну стадію прив’язки проекції зображення від очей до відповідних закінчень головного мозку,після чого втратити цей зв'язок уже неможливо.

 

Міф №2: Від формату 3D очі втомлюються дуже швидко.

© Shutterstock

Цей міф перейшов до нас від старших поколінь, у часи яких стереоскопічне кіно мало масу недоліків. Проте сьогоднішній розвиток формату 3D йде семимильними кроками, а застосування новітніх технологій повністю зводить ризик псування зору до нуля. Тепер, сидячи в кінотеатрі під кутом до екрану, глядач бачить зображення так само, як і з центру залу, чого не можна сказати про стереокінотеатри середини минулого століття.

Проте треба бути обережними з телевізорами, які підтримують формат 3D. Якщо його виробник чи якість зображення визивають у вас сумніви - купувати таку техніку не варто, вона справді може нашкодити вашому здоров’ю. Аналогічно потрібно ставитися до піратських версій 3D-фільмів, а також до стрічок, конвертованих у стереоформат непрофесійними кіностудіями.

ЧИТАЙТЕ також: Війна в стереокіно: СРСР проти США.

 

Міф №3: Формат 3D може спричинити припадок у епілептиків, особливо в підлітків.

© Shutterstock

Цей міф повністю розвінчали вчені Університету Мюнхена та їхні австрійські колеги з Університету Зальцбурга своїм спільним дослідженням.

Учені вирішили провести експеримент, відібравши для нього 140 дітей віком до 12 років. Кожен із його учасників дивився 15-хвилинні ролики 3D-відео в активно-затворних 3D-окулярах на 50-дюймовому плазмовому 3D-телевізорі протягом кількох днів експерименту. Проте за час дослідження у жодного з його учасників не було виявлено ані епілептичних нападів, ані збільшення активності захворювання.

По закінченні експерименту вчені дійшли висновку, що напади епілепсії сам формат 3D не викликає. Його можуть спричинити самі ефекти відео, спалахи та інші зміни на екрані. При подібному впливі людина зі схильністю до епілепсії може пережити напад навіть у звичайному форматі зображення.

 

Міф №4: Не всі можуть побачити 3D зображення.

© Reuters

Це твердження частково вірне. Проблемою є не сама зйомка, а 3D-окуляри. Перш за все, вони повинні зручно на вас "сидіти", для правильного заломлення світла, інакше зображення може бути нечітким, а перегляд - дискомфортним.

Проте не підійти абсолютно для людини 3D-окуляри все ж можуть. Йдеться про глядачів, які страждають на короткозорість або погано бачать лише на одне око. Хоча більшість 3D-окулярів і розраховані на носіння поверх звичайних окулярів, в окремих випадках картинка може бути не тривимірною. Зображення, яке проектується в окуляри, розраховане окремо для обох очей, а у випадку, коли одне око бачить гірше за інше, може втрачатися глибина картинки й, відповідно, сам ефект 3D.

ЧИТАЙТЕ також: Що нас чекає після 3D?

 

Міф №5: формат 3D викликає запаморочення та головний біль.

© Shutterstock

Причиною таких симптомів при перегляді 3D відео є або порушення роботи вестибулярного апарату, або підвищена емоційність глядачів.

У разі подібного дискомфорту при перегляді 3D-фільмів у більшості випадків достатньо просто пересісти подалі від екрану, оскільки мозок просто не встигає переробляти інформацію.

ДІЗНАЙТЕСЯ більше про формат 3D у нашій спецтемі "Фільми у 3D: данина моді чи майбутнє кіно?".

Читай також