"Білосніжка: Помста гномів" - чергова варіація вже давно знайомої нам історії, на якій виросло не одне покоління.
Новоявлений режисер із кількома гучними новинками Тарсем Сінгх вирішив узятися за цю нелегку справу, бажаючи показати стару історію на новий лад. Показати так, щоб вона сподобалася сучасному глядачеві.
Але тепер неактуально знімати казку про слабку дівчинку, яка їсть отруєне яблуко і як слухняна вівця слухає свою злу мачуху. Саме з такими, здається, думками і знімав Сінгх свою "Білосніжку".
Йдучи на показ цієї картини, особисто ми розраховували на щось справді варте уваги, як не як, бюджет картини становить аж $150 млн.!
За такі гроші можна зняти захоплюючий блокбастер, а тут усього лише казка. З такими ресурсами в цьому жанрі є де розвернутися.
Але куди пішли ці всі гроші, ми так і не побачили. Можливо, Джулія Робертс запросила багатомільйонні гонорари, можливо, Лілі Колінз впіймала зірку чи Армі Хаммер узяв велику плату за свій голий торс? Оскільки, м’яко кажучи, вразити видовищем Сінгх не зміг.
Він зняв черговий римейк (оригінальною картиною її не можна назвати після стількох екранізацій), у якому захотів показати нову Білосніжку, яка за півтори години перевтілюється з наївної овечки на сильну жінку з революційним духом Жанни д‘Арк, однією рукою готує смачні борщі, а іншою вправно володіє шпагою на рівні зі справжніми воїнами.
Жіноча краса, яка була мотивом оригінальної казки, в "Помсті гномів" відходить на задній план, а на першому більш насущні цінності – гроші та завидний наречений.
За ідею Тарсему, звісно, потрібно віддати належне, адже він показав Білосніжку, яка буде актуальною сьогодні – в часи гендерної революції. Але з фільмом, на наш погляд, він не впорався й навряд чи відіб’є витрачені на нього кошти.
Тепер щодо акторів. Джулія Робертс прекрасно зіграла роль злої та красивої мачухи. Вся комедійність картини лежить саме на ній. Вона часто відпускає злі та єхидні жарти, проте непомітно вуалює їх своїм жіночим шармом. Її гру можна порівняти з Геленою Бонем-Картер із Бертонівської "Аліси". Лише тут усе значно стервозніше і красивіше. Це тверда п’ятірка.
Сімка гномів, які, власне, й фігурують в українській назві фільму (англійською назва звучить як Mirror Mirror), упоралася лише частково. За великим рахунком, на них толком і не зосереджується сюжет, а їхня "помста" полягає лише в навчанні Білосніжки бойовому мистецтву. Ну і, звісно, на них покладена часткова комічність фільму, особливо їхня любов до грабування та роздягання своїх жертв (так-так, тепер вони займаються зовсім новою професією).
Але, на жаль, про решту акторів позитивно відгукнутися не можемо. Що беземоційна Лілі Колінз (Білосніжка), що дивакуватий Армі Хаммер (принц) на екрані мали вигляд максимум на трійку.
І зрештою про красу картинки. Хоча особливих видовищ у "Білосніжці" ви не побачите, крім ефектного "переходу" Робертс до дзеркала, відзначити варто костюми. Вони справді красиві й автентичні. Воно й не дивно, адже художником з костюмів виступила Ейко Ісіока, яка не раз рятувала фільми колишнього кліпмейкера Сінгха, та навіть була відзначена Оскаром за свою професійність 1993 року (фільм "Дракула").
Що можна сказати про фільм "Білосніжка: Помста гномів", підбиваючи підсумки? Подивитися раз можна, але не більше. А якщо не складеться з часом та бажанням, то ви багато не втратите.
P.S. Якщо ви все-таки підете на показ фільму "Білосніжка: Помста гномів" - додивіться його до самого кінця. Тарсем Сінгх підготував справжній індійський сюрприз для глядачів з танцями, співами та квітучими деревами.