"Прометей". Той, хто біжить по лезу бабла - рецензія

 

Є такий хлопець - Рідлі Скотт. Саме він відповідає за появу однієї з кращих науково-фантастичних саг в історії людства - фільму "Чужий" і сімейства його сиквелів. Через 33 роки, сповнені різного збоченого пекла, цей творець повертається з фільмом "Прометей" - де розповідає нам, із чого там усе почалося. Масштабність цього фільму, що розширює межі пріквела, приголомшлива: він крутіший за повернення у "Зоряні війни" Джорджа Лукаса  в 1999-му. І саме тому "Прометей" так чекали мільйони найвідданіших фанатів по всьому світу.

Але не забуваймо про ще одну річ: Рідлі завжди був хлопцем, який орієнтувався на бабло. Він уміє найняти правильних людей і знає, як грамотно побудувати робочий процес. Він - ідеальний проджект-менеджер із PMBOK від кінематографа. 

Насправді весь світ "Чужого" народився в голові хлопця на ім'я Ден О'Беннон. У далекому 1979 він зробив усе, зокрема підписування під проект Ганса Руді Гігера, який подарував цьому і подальшим виходам "Чужого" всю "ксеноморфну" візуальну складову. На дизайн Ностромо та пропрацювання персонажів він підписав Рона Кобба, який відповів у майбутньому за " Конана-варвара", "Безодню" і "Назад у майбутнє".

Молодого Скотта, який на той час зняв лише "Дуелянтів",знайшов інший хороший хлопець, якого верхівка 20th CenturyFox із самого початку хотіла бачити в режисерському кріслі - Волтер Хілл. Знайшов і каже: "Рідлі, в тебе прекрасний потенціал. Я зараз зайнятий, тому ось тобі гідний проект. Зроби круто". І Рідлі, озброєний канонічною літературною sci-fi-базою, вклоняючись Стенлі Кубрику майже в кожному кадрі, зробив.

Зробив так, що nooneinspacecanhearyouscream. Зробив так прекрасно, що по гарячих слідах встиг закріпити свій досвід "Тим, хто біжить по лезу" і в такий спосіб навіки вписав своє ім'я в історію кіно.

Ні, ми в жодному разі не применшуємо заслуг Рідлі. Щоб створювати продукти такого рівня, треба пірнати в них із головою, свідомістю та всім, чим лише можливо. Саме тому вони такі круті та вічні.

Але з 1982 року минуло багато часу. Були захоплення дивними казками, географічними відкриттями, (псевдо)історичним епіком, голомозими дамочками, теоріями змови, спробами показати брату, що він може краще за нього зняти кримінальну драму (не може),свідомість поневолював нещадний патріотизм головного мозку, і кожен фільм виходив гіршим за попередній. Ні, зовсім не всі з них були поганими, багато навіть хорошими. Просто це було значно гірше, ніж майже ідеальні "Чужий" і "Той, хто біжить по лезу". Так було аж до 2012. До "Прометея". 

"Прометей" Рідлі Скотта - саме те кіно, яке чекали всі шанувальники справжньої наукової фантастики. Це той самий спейсхоррор, який так ностальгічно вправляється в реверансах Кубрику.

Розповідати про сюжет поки що не будемо, вб'ється вся інтрига. Скажемо лише, що в основі лежить споконвічне протистояння науки та релігії з усіма насідками цього. І ця спроба осягнути неосяжне вдалася краще, ніж кому-небудь.

Ключове слово - неосяжне. Досвідченому глядачеві десь через перші півгодини буде ясно, що "Прометей" - не рівня "Чужому". Усе-таки новий сценарист Деймон Лінделоф, який написав Lost, який любить Кінга й мультфільм про Бембі - це не гік Ден О'Беннон, який фанатіє за Саймаком, Діком і Гербертом. О'Беннон знав, куди лізти не варто, і приділяв увагу зовсім іншим речам. Лінделоф вирішив змінити перевірену формулу, приділивши більше уваги розкриттю лоскітливих питань віри та стосункам між персонажами.

Упевнений, йому ще перепаде на горіхи за таке, бо це єдина річ у фільмі, яка подекуди провисає. Але тут парадокс. Це, здавалося б, прикре непорозуміння практично не засмучує. А знаєте, чому? Бо серед творців, як і раніше, залишилися Гігер із Хіллом, оскільки технології досягли феєричних висот і вигляд має фільм запаморочливий, адже виросло ціле покоління прекрасних акторів (ШарлізТерон і Майкл Фассбендер чудові), і тому, що Скотт явно знав, як з усім цим матеріалом працювати та що має вийти в результаті. Саме тому "Прометей" - дуже чесне кіно. 

© kinopoisk.ru

Приголомшливе пророблення деталей аж до логотипа Weyland-Yutaniна кінчиках пальців андроїда Девіда. Небачена в комерційному кіно, що виходило після 2000-х, логічна зв'язаність усіх, навіть неадекватних учинків і дій персонажів. Величезна купа прямих відсилань до першого "Чужого". Беззвучний космос, чесна гравітація, скрупульозно пророблений недружелюбний світ на задвірках Всесвіту і, звісно, всі ці девайси-сканери-датчики - просто рай для гіка, який захоплюється справжньою науковою фантастикою. Тією самою, з тристорінковими описами принципу роботи якогось гравітаційно-променевого емітера. Навіть за межами фільму нас регулярно занурювали в атмосферу: за допомогою маркетингової кампанії, що вмикала вірусні ролики з блискучим виступом Пітера Вейланда (Гай Пірс) на TED у 2023 році та рекламою андроїда Девіда. Сподіваємося, все це ввійде в режисерську версію.

 

 

Уперше на нашій пам'яті 3D - це не просто бонусна розвага для додаткового зрубу бабла, а повноцінна складова, що впливає на атмосферу стрічки. Саме такі дрібниці й створюють цей приголомшливий світ. Світ, який здається абсолютно безшовним і цілісним. І все це заслуга насамперед Рідлі Скотта. Знайти баланс між баблом і ідеєю - це вищий пілотаж. 

Дякуємо, було круто.

 

 

  • Підпишіться на нашу сторінку "Афіша Києва" в facebook! Ви не пропустите наші найкращі публікації, а також отримаєте доступ до безлічі розіграшів, конкурсів, розваг та ексклюзивної інформації.

 

Читай також