Картина "Піщана людина" швейцарця Пітера Луїзі ризикує стати найскромнішим і найлегшим фільмом міжнародного конкурсу фестивалю в Одесі - якщо, звісно, його не переплюне український конкурент, фільм "Звичайна справа" Валентина Васяновича.
Тут все дуже просто: зануда-філателіст Бенно із затишного швейцарського містечка з вузькими вуличками багато бреше - собі й іншим. Він страждає нарцисизмом, приділяє мало уваги своїй дівчині-красуні та постійно гнобить "сіру мишку" Сандру, з маленької кав'ярні по сусідству, за відсутність таланту.
У якийсь момент Бенно починає страждати від дивного прокльону: з нього сиплеться пісок. Причому саме в ті моменти, коли він бреше. Щоб покінчити з піском, що робить його життя нестерпним, йому доводиться раз і назавжди покінчити з брехнею у своєму житті. У цю фантасмагорію, крім повчальної метафори, обіграної ще в казці про Піноккіо, незграбно вплетена історія кохання Бенно й Сандри. Вплетена так незграбно, що вийшло подекуди кумедно - але не більше.
Фільм "Піщана людина" знімався героїчно: кілька років у заможній Швейцарії його творці не могли знайти достатньо грошей, але потім усе-таки знайшли, витративши значну частину з них на покупку чотирьох тонн кварцового піску. Він у цьому фільмі скрізь, тому було дуже важливо використовувати на зйомках саме такий - інакше накрилася б половина знімальної техніки.
Проста історія цілком могла б вкластися й у короткометражку. У такому варіанті картина, в прямому й переносному значенні, тоне в піску. Із піску, знову ж - у прямому й переносному значенні, у швейцарській стрічці часто стирчить голова головного героя у виконанні Фабіана Крюгера, який витягує на собі весь фільм.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зломлені": врятуйте наші сім'ї - рецензія
- Усі свіжі новини фестивалю, рецензії, фоторепортажі з червоної доріжки та багато іншого читайте в нашій спецтемі Одеський кінофестиваль 2012.