Усі ми вже дуже розумні, бували на багатьох концертах. Ну хіба нас здивувати виступом rock-групи, та до того ж із симфонічним оркестром? «Не нове, знаєте», - думали ми, а потім почався концерт... Але не будемо забігати вперед. Почнімо з самого початку.
Перед концертом Шура й Льова розповіли журналістам про свій проект із симфонічним оркестром. «Цьому проекту 6 років. У Росії та Прибалтиці зіграли енну кількість разів, але в Україні ми з ним уперше. Спочатку хотілося зробити щось на кшталт Portishead, але оскільки російський оркестр вихований зовсім на інших традиціях, на радянських, то вийшов такий ось old school. Усього в програмі близько 25 пісень. Ми вам привезли 22. Для програми відбиралися ті пісні, які, на наш погляд, найцікавіше звучать в аранжуванні симфонічного оркестру».
На питання, на кого із зарубіжних музикантів треба рівнятися в плані співпраці з оркестром, Шура відповів так: «Мені подобається, що роблять із оркестром троє артистів - Björk, Portishead і Пітер Гебріел».
Чи приїдуть у найближчому майбутньому «Бі-2» з іншою крайністю - діджей-сетом - ми теж дізналися: «Періодично в нас з'являються електронні проекти. Граю або я, або ми з Льовою. Але це буває досить рідко, ми це робимо, як кажуть, for fun. Якось у нас був із Глібом Самойловим дуже смішний експеримент, коли ми виступали з ним у якомусь дуже гламурному київському клубі. Я, до речі, граю post punk, disco punk, indie, space disco, а Гліб - готику. Ну і, значить, ми починаємо грати треки, причому досить модні - аж до New York Dolls та Kasabian, а люди стоять, як вкопані! І тут нам організатори кажуть: «Може, заспіваєте?..» Починаємо співати - зал прокидається! (сміється)».
Afisha.tochka.net поцікавилася також, а чи ходять чи самі Льова й Шура на концерти. Виявилося, що й у зірок іноді для цього знаходиться час: «Так, на концерти ми ходимо, - розповідає Шура. - Найчастіше це виходить, коли буваєш за кордоном. Цього року в Австралії я потрапив на дуже гарний концерт - Hot Chip».
На наше напівіронічне питання «Про що розмовляють чоловіки Льова й Шура?» Льова не менш грайливо відповів: «Здебільшого говоримо, звісно, про творчість, трошки говоримо про чужу творчість, а в решиу часу - про жінок!». Втім, усі ми прийшли цього вечора не для того, щоб говорити. Адже головне, заради чого в оперному театрі цього вечора зібралися українські селебрітіз і ми, рядові меломани, - це музика.
«Бі-2», Національний симфонічний оркестр України та спеціальна гостя Юлія Чичеріна з'явилися на сцені ближче до восьмої вечора. Святкові в усьому - в одязі, поглядах і настрої, музиканти моментально налаштували зал на потрібну хвилю.
Так, ми знали, що творчий експеримент групи «Бі-2» - концерт із симфонічним оркестром - новиною не назвеш. Але просто знати про його існування й бачити це вживу - погодьтеся, речі кардинально різні. Аранжуванням 25 пісень для концертної програми займався заслужений діяч мистецтв Росії Геннадій Корнілов. Усе, що ми чули на пластинках «Бі-2» до цього, набуло абсолютно нового звучання. До трек-листа увійшли «Последний герой», «И корабль плывет», «Скользкие улицы», «Прощай, Берлин», «С тобой», «Дурочка», «Фламенко», «Волки» - і це лише розігрів. Далі було чудове виконання «дуетних» композицій, де замість Діани Арбеніної, Володимира Шахріна («Чайф») та Інни Желанної вокальну партію виконала кучерява Чичеріна. Коли звучали 7 пісень за її участі («Мой рок-н-ролл», «Какой чудесный день», «Падает снег», «Небо без края», «В этом городе», «Забери меня», «Медленная звезда»), Юля щедро ділилася з публікою не лише дзвінким голосом, але й урочистістю своєї білої сукні й по-дитячому радісною усмішкою.
Льова, Шура і Юля - давні друзі. І цю дружбу вони блискуче перенесли на сцену: пустували, танцювали й жартували, перевтілювалися в ліричних героїв своїх композицій. Не обійшлося й без дружньої пародії: у пісні «Достучаться до небес» партію фронтмена групи «Чайф» Володимира Шахріна Шура заспівав сам, попросивши публіку нікому про це не казати. Вибач, Шура, але не уникнути тобі після цього дружніх щиглів від Шахріна :)
«Я в Києві на концерті в оперному театрі - і мені здорово! Дякую!», - кайфував Шура під час однієї з пісень. І ми теж покайфували на славу. Тут зібралася на рідкість різношерста публіка, але всі вони, і досвідчений театрал, і припанкований студент, хором підспівували фінальні «Полковнику никто не пишет», «Серебро», «Варвара», і вже стоячи, викликавши музикантів на біс, усі дружно ще раз заспівали «Скользкие улицы».
Ці дві години в опері пролетіли на одному диханні. «Бі-2» вкотре довели, що вони талановиті у всіх своїх експериментах. Безумовно, нам не відкрили «Гудбай, Америку», не приголомшили чимось надкреативним. Усе це вже десь було, але саме тієї миті й саме для нас це було вперше. Музика як ніколи ідеально збіглася з порою року, пісні на подив угадали настрій, а «Бі-2»... знову остаточно й безповоротно нас підкорили. За що їм величезне фанатське спасибі.