Недаремно товариш Ленін сказав, що «найважливішим із мистецтв для нас є кіно». Незважаючи на те, що ще сто років тому ніхто не вірив у потенціал рухомих картинок «сінематографа», сьогодні кіноіндустрія стала провідним постачальником видовищ для всього світу. Витрати голлівудських студій нині можна порівняти з річними бюджетами країн «третього світу», а прем'єра чергового блокбастера перетворюється на подію світового масштабу, що часом зупиняє бойові дії. Ми вирішили простежити весь шлях, пройдений кінематографом за сто років - від чорно-білих картинок під акомпанемент тапера, до, власне, головної прем'єри цього року - «Аватара».
«Прибуття потягу», 1896 рік, реж. Луї та Огюст Люм'єри
Власне, до «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сіоти» брати Люм'єри вже «зняли» кілька стрічок, які демонстрували різні явища, але саме ця картина здобула широку популярність. Коли в темному кінозалі з екрану на людей, пихкаючи парою й стукаючи колесами, помчав величезний паротяг, у кінотеатрі почалася паніка - люди вибігали із залу, зомлівали й готувалися до смерті під колесами. На екрані вперше в історії було виразно передано рух у перспективі: потяг з'являвся здалеку, проходив навскіс справа наліво через увесь екран на перший план і йшов за лівий край. Із цього й почався кінематограф.
«Метрополіс», 1927 рік, реж. Фріц Ланг
Масштабна фантастична антиутопія, перший в історії фантастичний фільм і, водночас, апогей розвитку німецького кіноекспресіонізму. Сьогодні стрічка та її спецефекти, звісно, видаються примітивними, але в далекому 1927 році вона викликала справжній фурор. Величезне футуристичне дворівневе місто, яким править могутній диктатор, гігантські незрозумілі механізми, роботи й епічне повстання пригнобленого робітничого класу, зняте за допомогою масовки в 30 тисяч осіб - від такого розмаху багато вразливих особистостей непритомніли, втрачали мову і спокій. «Метрополіс» став першим фільмом, який збирав у кінотеатрах просто неймовірні натовпи вражених людей. Крім того, саме «Метрополіс» став першим фільмом, у якому з'явився філософський підтекст - до 1927 року це було виключно прерогативою літератури. Картина стала грандіозною подією у світовому кінематографі - вона створила фантастичну течію під назвою «ретрофутуризм», стала першим фільмом із масштабними декораціями, вперше використала спецефекти у промислових масштабах, і, фактично, відкрила для нащадків безмежні можливості кінематографа.
«Зустрінь мене в Сент-Луїсі», 1944 рік, реж. Вінсент Міннеллі
У 1944 році кінематограф уже бачив кольорові картини - власне, кольоровими їх могли робити ще в 1903 році, коли плівку розфарбовували вручну. Але саме ця стрічка, знята вперше в технології Technicolor, може закріпити за собою титул «першої по-справжньому кольорової стрічки в історії». Фільм, знятий на кольорову плівку, а не розфарбований у кінолабораторії, вигідно відрізнявся від своїх попередників - він вражав насиченими живими кольорами, які, доповнені чудовою музикою Джорджа Столла, під яку співала героїня красуні Джуді Гарленд, зробили його справді захоплюючим видовищем. Незважаючи на те, що фільми, зняті за новою технологією, коштували на третину дорожче за чорно-білі, вже за шість років вони впевнено витіснили всі інші формати - у кінотеатрів з'явився потужний конкурент у вигляді телебачення, що швидко розвивалося.
«Зоряні війни», 1977 рік, реж. Джордж Лукас
У 1977 році в усіх на устах - фантастична сага «Зоряні війни». У перший же день показу фільм став буквально втіленням усіх фантазій кожного американського школяра, що зачитувався фантастичними романами та коміксами про прибульців. У ньому було все, про що можна тільки мріяти: юний герой, Галактична Імперія, величезні зорельоти, старий мудрий чарівник із вогненним мечем, лиходій у чорних обладунках, прекрасна принцеса, яку потрібно врятувати, й ДУЖЕ багато інопланетян. Картина викликала справжній фурор - у день прем'єри перші глядачі, що вийшли з кінотеатру, довго не могли перевести дух, а, потім, зібравшись із думками, починали, захоплено жестикулюючи, розповідати про те, що, мовляв, блокбастер знімали «у відкритому космосі», «зі справжніми інопланетянами», «там справжні лазери» і так далі. Слухаючи все це, Джордж Лукас хитро посміювався - режисер особисто провів на знімальному майданчику три роки, показуючи ляльководам, як повинні рухатися істоти з «далекої-далекої Галактики» і який вигляд матиме грізний Зоряний Руйнівник Імперії. Для фільму абсолютно з нуля були створені принципово нові технології, головна з яких - Motion Control, яка дозволяла з хірургічною точністю рухати камеру по одній і тій же траєкторії. Технологія стала запорукою реалістичності картинки в цілому й космічних битв зокрема. Багато фанатів повторно втрачали дар мови, коли дізнавалися, що на зйомках використовувалися практично іграшкові зорельоти, життя в яких вдихнула «розумна» камера. Крім того, саме на зйомках «Зоряних воєн» були створені практично всі спецефекти, які застосовуються режисерами й донині.
«Матриця», 1999 рік, реж. Енді і Ларрі Вачовські
Після перегляду «Матриці» стало ясно - все навколо - просто ідеально змодельована комп'ютером реальність, у якій людям відведена роль батарейок. Сюжет стрічки справив величезне враження на все людство, адже таку історію нам іще не розповідав ніхто. А козир фільму - вражаючі спецефекти - перевершував усе, що нам показували з екранів раніше. «Часовий зріз», завдяки якому камера ефектно облітає завислу в повітрі Трініті, яка все ж продовжує рухатися, «уповільнення часу» або Bullet Time, під час якого герої ухиляються від куль і здійснюють карколомні трюки, балістичні сліди, що залишаються летючими кулями - все це було створено прямо під час зйомок і просто шокувало глядача. Під час першого перегляду люди просто забували, як дихати й говорити, коментуючи побачене якимись нечленороздільними похрюкуваннями. Але й це ще не все. «Матриця» стала першою картиною, яка ТАК потужно використала всі останні досягнення комп'ютерної графіки - включаючи загальну підгонку колірної гами на догоду задуму картини. Після виходу фільму на екрани в середовищі кінокритиків став модним вислів «картина рівня «Матриці». Певна річ, використовували його нечасто.
«Аватар», 2009 рік, реж. Джеймс Кемерон
Джеймс Кемерон виношував ідею «Аватара» довгі десять років - наприкінці дев'яностих у світі не існувало технології, яка здатна передати на екрані задум геніального режисера. Унікальна технологія Reality Camera System, яка використовується у фільмі для створення 3D-ефектів, що не відрізняються від реальності, була, фактично, створена ним. Фільм знятий на камери надвисокої роздільної здатності, які захоплюють такі дрібні деталі, як волокна нитки, якою прошиті погони головних героїв стрічки. До того ж стрічка - унікальний симбіоз реальних декорацій і комп'ютерних ефектів, живих акторів і персонажів, промальованих на комп'ютері за допомогою технології Motion Capture, завдяки якій інопланетяни рухаються згідно з усіма законами фізики і з урахуванням їхньої анатомічної будови. Крім того, Кемерон, подібно до Лукаса, не полінувався й придумав цілу міфологію для свого фільму - кілька експертів вибудували детальні харчові ланцюжки для фауни планети Пандора, а професійні лінгвісти створили унікальну мову інопланетян. Все це створило міцний науково-фантастичний коктейль, на прем'єру якого вже вишикувалися кілометрові черги.