28 грудня 1895 року в паризькому Гранд-кафе на бульварі Капуцинів брати Огюст і Луї Люм'єр представили французькій публіці свій новий винахід - рухомі картинки, що отримали назву «сінематограф». Брати продемонстрували декілька короткометражних стрічок, які представили сцени із повсякденного життя співвітчизників. Особливу популярність здобула стрічка «Прибуття поїзда», показана в січні 1896 року. Видовище поїзда, що наближається до станції, викликало справжню паніку в кафе. Перші в історії кіноглядачі так злякалися насуваючого на них з екрану поїзда, що почали вибігати із залу.
Незважаючи на те, що в перші роки свого існування «сінематограф» був дивовижною іграшкою, вже через десять років француз Жорж Мельєс продемонстрував публіці перший ігровий фільм - комедію «Поливальник». Естафету підхопив американець, що зняв короткометражний фільм «Врятований із орлиного гнізда», в якому вперше були застосовані спецефекти.
Ці стрічки дали початок епосі німого кіно, в якій неподільно володарювали Чарлі Чаплін, Гарольд Ллойд, Фрідріх Мурнау, Фріц Ланг і Сергій Ейзенштейн. Епоха завершилася 6 жовтня 1927 року з виходом на екрани першого в історії музичного фільму «Співак джазу».
До 1929 року кінематограф перетворився на потужну розвинуту індустрію. 16 травня 1929 року вперше в історії були вручені спеціальні премії за досягнення в кіномистецтві - статуетки «Оскар», які згодом стали найпрестижнішою нагородою у світі.
Із розвитком «системи зірок», згідно з якою фільми почали приваблювати глядача не іменами режисерів, а талантами акторів, Голлівуд перетворився на «Фабрику мрій», яка швидко завоювала популярність своєю продукцією серед глядачів, і до сьогодні залишається «найважливішим із мистецтв».