Так вже заведено, що сиквели класичних фільмів викликають у кіномана роздратування. Але у цього правила є два винятки. Перший - це якщо сіквел сприймається як «повернення старих друзів» і другий - якщо відчуваєш повну довіру до творців. У випадку з «Історією іграшок-3» зійшлися ці два моменти. Студія Pixar знову порадувала нас чудовою 3D-анімацією, а Лі Анкріч ще раз зарекомендував себе, як відмінний режисер.
За п'ятнадцять років і два фільми "іграшкова історія" підійшла до неминучої розв'язки: хлопчик Енді виріс і більше не грається іграшками. Більш того, він їде в коледж, від чого подальша доля ковбоя Вуді, космонавта Базза та іншої пластиково-гумової братії виявляється у великій невизначеності. Спочатку друзі розраховують потрапити на горище, проте опинившись, помилково, в смітнику ображаються на господаря і практично самовивозом доставляються в дитячий садок. Де з ними знову будуть грати.
Фірмова піксаровська графіка, відмінний музичний супровід і улюблені герої не залишать байдужими ні дітей з палаючими очима, ні дорослих. Анкріч в черговий раз порадував динамічним сюжетом і багатошаровістю фільму. Пупс, телефон, Кен і Барбі розчулять дітей та розсмішать дорослих. У плюси можна занести і легкий сарказм на тему сучасної поп-культури та життєвих стереотипів.
Йти чи не йти на «Іграшок»? Однозначно йти! Мультфільм дивишся на одному диханні, а ті, хто не знайомі з його попередниками - обов'язково захочуть подивитися ще і попередні серії. Що стосується традиційної короткометражки - перед нами постає лаконічний, повчальний ролик про двох мультяшних героїв - крапельок День і Ніч, які розуміють, що одне без одного не можуть існувати. Висновок: Pixar розповів цю історію так, як не розповів би її ніхто інший.