Вчора стало відомо, що львівський хор, яким керувала Руслана Лижичко, стає переможцем першого сезону «Битви хорів». Перед цим Руслана розповіла про те, чим для неї є хоровий спів і як вдавалося їй підготувати колектив.
Що дав особисто Вам цей проект?
«Цей проект дав мені набагато більше, ніж я очікувала. Я йшла на нього як музикант. Я прийшла сюди втілити свою музичну школу з часів мого хорового навчання у львівській консерваторії. Це була моя мрія. Я все життя експериментувала з багатоголоссям. Ще з першого альбому, в якому звучить дуже багато бек-вокалу. Ми навіть багатьом зіркам записували бек-вокали. Я просто хворію хоровим співом.
«Битва хорів» викинула мене на якийсь новий рівень. Хоровий спів - це дійсно щось унікальне. Це енергетика багатьох людей. Ніколи один соліст не зробить того, що може зробити цілий хор. Я, як солістка, можу зізнатися, що одна я можу зробити менше, ніж мій хор.
Я дивлюся на кожен хор і щиро бажаю кожному з них чогось більшого. Ти навіть не думаєш за конкуренцію на цьому проекті. У житті ми часто стаємо сумними, нудними, смутними. Тут ти відчуваєш щастя. Ти в сім'ї.
Як Ви готувалися до прямих ефірів? Переглядали випуски з інших країн?
Перед підготовкою я кликала своїх викладачів хорового співу, з якими мені обов'язково потрібно було порадитися. Я хочу їм подякувати за те, що вони приїжджали, за те, що сідали на поїзд, навіть якщо були хворі. Купували квитки за свої гроші і приїжджали, щоб допомогти нам виступити.
Це особливий жанр в музиці. Його не можна порівняти ні з чим. Людина, яка почає ним займатися, стає фанатом на все життя. Саме тому вони мені і допомагали.
Як виходила вибирати одну композицію? Багато різних людей в одному колективі. Як з цим справлялися?
Інтуїтивно. Це просто почуття. Ось як Ви обираєте людину, за яку виходите заміж? Інтуїтивно. Ви відчуваєте, і це стає Вашим вибором.
Я хочу цей день сприймати виключно як день перемоги тієї музики, яку ми любимо.