Софія Коппола отримала головний приз Венеціанського кінофестивалю за картину "Десь там", яка розповідає про стосунки батька-актора та його доньки.
"Срібний лев" за найкращу режисуру дістався іспанцеві Алексу де ла Іглесії за фільм "Сумна балада для труби" - гротескну історію про протистояння рудого та білого клоуна на тлі франкістської Іспанії. Ця ж картина отримала й нагороду за найкращий сценарій.
Спеціальний "Золотий лев" за сукупність кінематографічних заслуг дістався американцеві Монте Гельману, улюбленцеві Квентіна Тарантіно. Останній, між іншим, очолював журі. Він і пояснив, що "Гельман - великий художник, поет-мінімаліст, чиї роботи стали джерелом натхнення для всього журі".
Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль отримав Вінсент Галло, який зіграв втікача-терориста в "Необхідному вбивстві" польського режисера Єжи Сколімовського. Сам Сколімовський був удостоєний спецпризу журі.
Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль вручили Аріане Лабеді, зірці грецького фільму "Аттенберг" Афіни Рахель Цангарі.
Приз Марчелло Мастроянні за найкращий акторський дебют отримала Міла Куніс - яка, до речі, народилася у Чернівцях. Вона зіграла супротивницю Наталі Портман у "Чорному лебеді" Даррена Аронофскі, що відкривав фестиваль.
Венеціанський кінофестиваль завершився вчора ввечері урочистою церемонією нагородження.
Після роздачі призів наостанок була показана вільна екранізація шекспірівської "Бурі", де Просперо-жінку зіграла Гелен Мірен. Режисерка картини - Джулія Теймур.
Сильна конкурсна програма
Багато критиків заявили, що конкурсна програма у Венеції була незвичайно сильною на тлі блідих Канн.
Росіяни вболівали за фільм "Вівсянки" Олексія Федорченка, що був одним із фаворитів. Це еротична історія про зникаючий північний народ меря та його обряди. Стрічка не залишилася без призів - журі відзначило операторську роботу, кіномову та духовність.
Жахливий "Котлован" китайця Ван Біна про концтабір Цзябяньгоу також мав успіх у критиків.
Франсуа Озон привіз до Венеції картину Potiche про те, як дружина фабриканта (Катрін Деньов), здолавши чоловіка-тирана (пародія на президента Саркозі) у важкій ситуації бере кермо влади в свої руки, а допомагає їй у цьому колишній коханець-комуніст (Жерар Депардьє).
Багатьох вразила "Чорна Венера" Абделлатіфа Кешиша. Це трагічний фільм про Саарті Баартман, яку на початку XIX століття привезли із Південної Африки до Лондона й Парижа, показували голою в цирках і салонах, зробили матеріалом для вчених доказів переваги білої раси, а потім здали в бордель, де вона і померла у злиднях.