На самий кінець Одеського кінофестивалю припала творча зустріч, яку чекав багато хто. Американський режисер Даррен Аронофскі хоч і не зміг приїхати з візитом на ОМКФ особисто, з радістю погодився провести онлайн майстер-клас по скайпу. Слухачі розпитували про зйомки культових фільмів Даррена "Фонтан", "Чорний Лебідь" і "Реквієм за мрією", а режисер поділився свою стратегію роботи з акторами і технічними прийомами під час зйомок.
Так, говорячи про кінцевий результат написання історії для фільму, Аронофскі впевнений, що сценарій повинен бути болючим, тому що глядач реагує на ті історії, які змушують його співчувати. "У всіх моїх фільмах є щось дуже особисте. Для мене це пристрасть, вона народжується зсередини, десь в районі мого шлунку, і саме пристрасть змушує мене розповісти історію ", - пояснив режисер. Даррен зізнався, що не має особливої симпатії до масового кіно: "Воно не ретранслює ніяких глибоких ідей, не показує, що відбувається у світі, не змушує глибоко копати. А для мене завжди було важливо розповісти ту історію, в яку я вірю, яку можу розповісти тільки я ".
В роботі з акторами головним рецептом успіху режисер назвав здатність завоювати довіри і впевненість актора в вас. "Спілкування «режисер-актор» має бути максимально прямим і чесним. Потрібно з'ясувати, що надихає і керує актором, що їм необхідно, їх мотивацію", - порадив Аронофскі.
Тим часом Сергій Лозниця вже встиг провести численні інтерв'ю та майстер-клас в рамках ОМКФ, а в останній день кінофестивалю представив свій новий фільм - документальну картину "Майдан". Фільм цього року побував у Каннах і був високо оцінений критиками. Втім в даному випадку найбільш суворим критиком виступили не імениті кінематографісти і теоретики кіно, а українці, що бачили події Майдану на власні очі.
Прем'єра картини проходила в досить хвилюючій атмосфері. Гостям кінофестивалю цього року доводиться нелегко, як і організаторам. У зв'язку з поточними трагічними подіями, що мали на цьому тижні місце неодноразово, багато сеансів починаються з хвилини мовчання. На показі "Майдану" Сергія Лозниці люди вставали тричі - висловити скорботу загиблим, і двічі заспівати гімн України, що звучить у фільмі. Картина Лозниці вийшла більш ніж обережною. Режисер відкинув будь-які способи маніпуляції, властиві документалістиці (динамічний монтаж, ідейні склейки кадрів, крупні плани). Сергій Лозниця не намагається нав'язати історію Майдану, він просто документує її.
Довгі плани монотонних буднів Майдану або ж напружених зіткнень тут не покликані боротися і жадібно хапати увагу глядача. Проте внутрішньої напруги тут вистачає з лишком, але воно швидше побудовано на свіжій пам'яті українців і буде притаманне лише українському глядачеві. Фактично цей фільм для багатьох - можливість ще раз побувати на Майдані, не нав'язуючи якусь кінематографічну реальність.
У деяких сценах об'єктив камери кілька разів виявляється заблокований чиїмись спинами, від чого створюється враження повної відстороненості і невидимості режисера - одне з кращих застосувань "fly-on-the-wall documentary". Як результат, не всім припала до душі позиція споглядаючого, яку обрав Лозниця. На серії питань-відповідей після сеансу деякі дорікали режисерові за те, що той не показав жодної історії в особах, зате показав кадри з партійними прапорами, а також включив сцени, де чути голоси політиків виступаючих зі сцени. Сергій Лозниця дуже терпляче відповідав на будь-яку критику, мотивуючи зйомку тим, що прибирати що небудь з кадру або додавати він просто не міг собі дозволити, адже це вважалося б прямим втручанням.
Безсумнівно, багатьом така монотонна форма документалістики здасться абсолютно не захоплюючою. Але "Майдан" Сергія Лозниці - унікальний досвід створення документального кіно, не розважальнийґ. що відрізає будь-яку маніпуляцію. Режисер не намагається нічого пояснити: "Я хочу щоб ви додумали і зрозуміли все самі". Картина виходить в український прокат вже наступного тижня. І цей фільм без сумніву потрібно побачити.
Звіти з останніх днів ОМКФ чиатайте на Tochka.net і дивиться в сюжетах телеканалу "Україна".