Твір Антуана Сент-Екзюпері «Маленький принц» можна по праву назвати видатним, бо в ньому ми в будь-якому віці зможемо знайти щось для себе. Перечитуючи його в різні періоди нашого життя, ми розуміємо його абсолютно по-різному.
Пропонуємо тобі добірку цитат з «Маленького принца», які ти точно не так сприймала раніше.
Ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Дорослі дуже люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: "А який у нього голос? В які ігри він любить грати? Чи колекціонує метеликів?" Вони запитують: "Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?" I потім гадають, що вже знають людину. Коли говориш дорослим: "Я бачив гарний будиночок цегляного кольору, на вікнах герань, а на даху голуби", - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: "Я бачив будинок за сто тисяч франків", - і тоді вони вигукують: "Яка краса!"
Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.
Королі дивляться на світ дуже спрощено: для них усі люди - піддані.
Я не знав, що ще йому сказати. Я почувався жахливо незграбним і вайлуватим. Як покликати, щоб він почув, як наздогнати його душу, що вислизає від мене...
Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.
Лише діти знають, що шукають. Вони віддають всі свої дні ганчірковій ляльці, і вона стає їм дуже-дуже дорога, і, якщо її у них віднімуть, діти плачуть...
Знаєш... моя троянда... я за неї відповідальний. А вона така слабка! І така простодушна. У неї тільки те і є що чотири жалюгідних шипа, більше їй нема чим захищатися від світу.
Взнати можна тільки ті речі, які приручиш, - сказав Лис. - У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують речі готовими в магазинах. Але ж немає таких торгівців, що продавали би приятелів, і тому люди не мають друзів.
Бути людиною - це і означає відчувати, що ти за все відповідаєш.