Як часто ви користуєтеся комп'ютерами? Якщо читаєте цю рецензію, то, мабуть, регулярно. Інтернет, соціальні мережі, віртуальна реальність стали невід'ємною частиною життя більшості мешканців міст.
Та уявіть собі можливість не лише з'єднатися з комп'ютерним світом за допомогою різної периферії, а й опинитися у ньому фізично. Саме про це розповідає фільм «Трон: Спадок».
Матриця на Пандорі
Здавалося б, подібне ми вже бачили, адже відразу ж на думку спадає «Матриця», Морфеус, таблетки, ложка, та у випадку «Трону» був створений абсолютно унікальний всесвіт, в якій програми - це такі ж люди, які хочуть жити, а частіше - виживати.
Перший «Трон» вийшов у далекому 1982 році. Молодий Джеф Бріджес став частиною унікального проекту, адже та картина була першим прикладом того, як велику частину фільму можуть намалювати на комп'ютері.
Попри те, що графіка була гіршою восьмибітовою (зараз дебютний «Трон» виглядає, як пародія на гру «Маріо»), це був фантастичний прорив у кінематографі.
Назвати новий «Трон» таким же кроком у позитивне майбутнє не можна при всьому бажанні. "Аватар" вже все це показав: 3D, барвистий вигаданий світ тощо. Звісно, творці «Спадку» запевняють, що їхнє дітище було знято унікальними камерами, і були використані найпрогресивніші технології оцифровування, та це все помітити зможе хіба що Джеймс Кемерон.
Обережно, спойлери!
Нова частина «Трону» зосередитися на стосунках Кевіна Фліна (Джеф Бріджес) та його сина. Вже на початку картини глядач дізнається, що після першого фільму життя головного героя пішло в гору: успішні проекти, сім'я і купа грошей.
Та якось одного дня Бріджес зник, залишивши семирічного сина і свою імперію зі створення комп'ютерного софту.
Цей самий син у результаті виріс екстремалом і любителем мотоциклів, який дико ненавидить нове керівництво фірми його батька. Якось до Сема Флінна завітав друг його тата, якому прийшло повідомлення на пейджер від самого Кевіна Флінна.
Сем одразу ж їде до старого офісу батька, щоб дізнатися, що сталося, і там випадково задіює лазер, який і переносить його в Мережу. Отут-то й починається найсмачніше.
Весь цей віртуальний утопічний світ викликає повагу: величезні мегаполіси, красиві світлові вставки, футуристичний транспорт.
Сем опиняється на арені, де відбуваються бої на дисках і сутички на світлових мотоциклах. Завдяки героїні Олівії Уайлд (Куора) Сему вдається вижити і знайти свого батька. Виявляється, весь цей час йому не давав повернутися його комп'ютерний двійник КЛУ. Слід віддати належне творцям «Трону», адже цей молодий Бріджес вийшов неймовірно правдоподібним.
Практично 65% картини Сем, Кевін і Куора робитимуть все можливе, аби врятувати як віртуальний, так і реальний світи від вельми сумнівної загрози.
Дітям під ялинку
Тим, хто відвідав Ніч «Трону», цей фільм може здатися доволі нудним. Історія сягає свого піку під час дискових битв, і після цього вже зовсім нічим не дивує. Двогодинна картина плавно рухається до логічного завершення, яке можна передбачити ще при першому погляді на постер.
Річ тут у тім, що режисер проекту, Джозеф Косинські, до «Трону» займався лише комп'ютерними іграми, на зразок Halo. Він зробив акцент на візуалізації, і, як це заведено в Голлівуді, забув олюднити всю цю холодну графіком нетривіальною історією.
У цьому, мабуть, і полягає головна схожість із «Аватаром», адже цей космічний аналог «Покахонтас» теж не вражав якимись яскравими сюжетними поворотами, але графіка і грамотна рекламна кампанія допомогла стрічці стати найприбутковішою в історії кінематографу.
Навряд чи подібна доля чекає і «Трон». Він доволі складний для тих, хто з комп'ютером не «на ти» і вельми затягнутий. Та творці зробили правильну ставку на дітей. У «Троні» немає крові й немає смертей (лише стирання), тож діти з батьками у найближчі зимові свята масово ходитимуть на «Трон».
А що для нас?
Безумовно цей фільм варто подивитися хоча б заради трьох пунктів:
1. Неймовірна графіка;
2. Ідеально підходить саундтрек від Daft Punk;
3. Мартін Шин у ролі підло-божевільного господаря бару.
Не чекайте, що всесвіт «Трону» стане таким же іконічним, як всесвіт «Зоряних війн» чи «Матриці». Це просто шикарний у візуальному плані, але незграбний у сюжетному, атракціон для очей і вух, де крім графіки дуже радують епізоди з красивою Олівією Уайлд.
В українському прокаті «Трон: Спадок» стартує 30 грудня.