Велика Росія готується до Нового року. На столах апельсини, олів'є, шампанське, навколо весела метушня, та одній дівчинці з дитбудинку свято радості не приносить. Вона набрехала своїм друзям, що її батько - президент Росії. Природно, що їй не повірили, і якщо в новорічному привітанні Дмитро Медведєв не вимовить фразу "На Діда Мороза сподівайся, а сам не зівай", то з малою більше ніхто не розмовлятиме.
На щастя, у дівчинки виявився добросердечний друг, який запропонував використати теорію "шести рукостискань", щоб по ланцюжку передати президенту повідомлення з проханням виголосити вищезазначену фразу. І всі півтори години фільму глядач буде скакати по різних часових поясах Росії з посланням, доки воно таки не дійде до кінцевого адресата, а там і феєрверк, тости та інші новорічні радості.
По дорозі нам покажуть ще кілька казкових історій з неминучим хеппі-ендом. Тут вам кохання й ревнощі через дівчат Свєтлакова і Урганта, таксист, який підкорив Віру Брежнєву, байка про чесних ментів і злочинця, що розкаявся, про придуркувату парочку сноубордиста й лижника і, звісно ж, про нещасну дівчину, яка під бій курантів все-таки знайде справжнього чоловіка (за сумісництвом чоловіка своєї мрії).
Загалом, Тимур Бекмамбетов дуже захотів перед Новим роком витягнути з кишень глядачів грошей. Якось йому це вже вдалося, коли він випустив у світ продовження "Іронії долі", і от він знову вирішив атакувати нас нехай милою, але абсолютно несмішною комедією.
Фільму катастрофічно бракує гумору та святкового саундтреку. Від самого початку картини глядача наполегливо намагаються заплутати шістьма рукостисканнями, дев'ятьма часовими поясами і десятками непоказних героїв. Творці "Ялинок" активно грають на любові народу до Нового року, адже альтернативи-то в наших кінотеатрах зараз немає.
Складається враження, що ми спостерігаємо за передноворічними гастролями російських акторів. У кожному місті неодмінно потрібно встигнути зрубати побільше бабок.
"Ялинки" позбавлені відчуття свята. Глядач поринає у цю штучну оболонку і почувається там абсолютно неприродно. Всі персонажі не розкриваються, а фінал їхніх історій такий передбачуваний, що фільм із кожною хвилиною здається дедалі нуднішим.
Та менше з тим, у "Ялинках" є й позитивні сторони. Фільм дуже милий, і на нього можна зводити навіть дітей, що останнім часом стало справжньою рідкістю. Хай там як, але хеппі-енд залишає позитивні емоції, які перед святом сприймаються на ура. Та основний хеппі-енд "Ялинок" полягає зовсім не в тому, що президент все-таки вимовив фразу, чим врятував дівчинку з дитбудинку від знущань, а в тому, що після перегляду у вас є шанс відмовити йти на цю "комедію" не один десяток друзів і знайомих.