Новий день конкурсної програми кіноогляду в Одесі пройшов під знаком пейзажного кіно - у міжнародній секції відбулася прем'єра українського фільму Єви Нейман "Пісня Пісень" в декораціях старовинного єврейського штетлу, а також російської стрічки Олексія Федорченка "Ангели Революції" про красу Далекої півночі. Тим часом український повнометражний конкурс продовжився документальною стрічкою Остапа Костюка "Жива ватра" про вівчарство на Закарпатті.
"Пісня пісень" є екранізацією знаменитого роману Шолом-Алейхома. У невеликому єврейському містечку малолітні Бузя і Шимек, живучи по сусідству, щодня грають у принца і принцесу. Розруха і бідність сприяють від'їзду Шимека на навчання в далекі краї. По закінченню семи років, здавалося б, молодий хлопець вже не повернеться в рідну домівку, якби не новина про те, що його дитяча любов, Бузя, зібралася заміж.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Аж до прем'єри "Пісня пісень" залишався фільмом, на який кіномани робили велику ставку якщо не в міжнародній секції, то принаймні в українському змаганні. Режисер картини, німецько-українська кінематографістка Єва Нейман заробила репутацію новатора, ретельно працюючого над сценарієм і візуальною складовою ще з часів великого успіху її "Будиночка з башточкою" в Карлових Варах в 2012 році.
Сюжетна основа сценарію незаперечна - твір Шолом-Алейхома цікавий насамперед своєю автентичною картиною єврейської громади, колоритними персонажами, елементами позабутого фольклору. Візуальна наповненість фільму - ще один фактор, який випливає з бездоганного роману-першоджерела. "Пісня пісень" виглядає як полотно, прекрасне в своїй симетричності.ґ
Втім, як виявилося, всі достоїнства картини на цьому закінчилися. Намагаючись зберегти мову роману, режисер не зуміла адаптувати його для великого екрану, створивши відчутну штучну дійсність. В цілому "Пісня пісень" виглядає, як роман для екранізації якого слід було перекроювати кожну сторінку сценарію або не братися за його екранізацію взагалі.
У питанні екранізації справжнім майстром виявився російський кінематографіст Олексій Федорченко. На Одеському кінофестивалі режисер презентував черговий фільм, заснований на творі сучасного письменника Дениса Осокіна, чия самобутня проза вже стала основою для двох попередніх гучних картин Федорченко - "Вівсяники" і "Небесні дружини лугових марі".
"Ангели революції" розповідає історію підрозділу інтелегентів-просвітителів, які подорожують на початку 30-х років по російських містах Далекої півночі з освітніми ідеями про радянську владу, культурний та науковий прогрес СРСР. Шамани двох місцевих народностей, хантийці і ненці, не бажають приймати такі ідеї, і команда з шести осіб на чолі з легендарною Поліною-революцією відправляються в засніжені краї щоб помирити дві великі культури - російський авангард і стародавнє язичництво.
Химерна манера Федоречнко, виходячи з даного фільму, зростає і вдосконалюється. Режисер розширює особисті географічні межі глядача, показуючи забуті місця свого рідного краю, де картини великих супрематистів місцевому населенню нагадують тільки одне - вігвам.
Режисер показав досить послідовний і цілісний фільм, незважаючи на справжню еклектику народів і пейзажів. "Ангели революції" примітний своїм влучним, гротескним, а часом чорним гумором. У той ж час, піддаючись логічній критиці часу, картина Федорченко оповита меланхолією про втрачену епохи і насування розчарування в революційних ідеях.
І поки міжнародна секція встигла показати добру половину конкурсантів, національний конкурс тільки виходить на стежку змаганню - дві картини конкурсу ("Полон" і "Пісня Пісень") вже представлені, проте попереду ще 4 повнометражних і 18 короткометражних стрічок, серед яких зразки документального, ігрового та анімаційного кіно.
В рамках програми вчора тут представили реального претендента на нагороду в українській секції. Документальна картини Остапа Костюка "Жива Ватра" - поетичне кіно про життя вівчарів в українських Карпатах і про долю традиційного ремесла на тлі сучасних змін. Картина була добре зустрінута на київських кінофестивалях "Молодість" і Docu Days, і навіть отримала приз журі престижного Канадського фестивалю документального кіно HotDocs як кращий міжнародний повнометражний фільм.
За словами режисера, відзнятий за 4 роки матеріал становив 600 годин. З них в картину потрапили всього 77 хвилин, зате по вражаючим сценам і непідробним емоціям можна сказати, що для "Живої ватри" режисер відібрав найкращі кадри.
І хоч в картині відсутній чіткий сюжет, а герої вкрай мало говорять на камеру, вся суть ремесла передана в споглядальних сценах і коротких байках. Діти тут швидко стають дорослими, беручи опіку над великим стадом овець на рівні з батьками, і в той же час, "Жива ватра" не видається картиною про непросту долю "робочих". Розуміння величини значення вівчарства на Закарпатті приходить як тільки згадати про великий культурний та соціальний вплив, який має це давнє ремесло пастухів на Полонині.
Подробиці фестивального тижня читайте на tochka.net, а також дивіться в сюжетах телеканалу "Україна", що висвітлює головні події ОМКФ.