Жако ван Дормель знає як заінтригувати. Прочитавши лише синопсис його нової картини "Надновий заповіт", ви обов'язково захочеться якщо не подивитися фільм, то хоча б переглянути кадри, аби дізнатися в чому ж справа, і як так сталося. Адже, за твердженням режисера, поза всяких сумнівів, Бог існує. Він живе в Брюсселі, носить треніки, п'є пиво з крекерами і весь вільний час присвячує знущанням над людством.
У такого неприємного Бога (Бенуа Пульворд) навіть є дружина і дочка. Був син, однак він, як відомо, давно залишив рідну домівку, зібравши команду з 12-ти апостолів. Дочці Бога Еї (Пілі Груан) рішуче не подобається її батько: цей селюк впивається собою і тиранить слабких, виключно з цією метою і створених, і не грішить піднімати руку на дружину і дитину. Місце заповідей, які він записує в свій "божественний" комп'ютер, давно зайняли закони підлості, наприклад "аби бутерброд завжди падав маслом вниз", "щоб сусідня черга рухалася швидше", або "щоб телефон задзвонив коли ви залізли у ванну".
Не бажаючи миритися з такою божою волею, Ея тікає з дому, попередньо зламавши татів комп'ютер і відправивши всім жителям Землі дати їх смерті. Дізнавшись, коли закінчиться їхнє життя, за яким більше не наглядає ніякийнебожитель, люди втрачають віру в рок долі. Кожен тепер змушений взяти на себе відповідальність за решту років, місяців і днів.
Подальший розвиток подій сповнений протиріч і хуліганських витівок режисера. Багатий і винахідливий візуальний ряд фільму, який ми пам'ятаємо ще з часів "Пана Ніхто" і "Тото-герой" тут вступає в хімічну реакіцю з теологічними дослідженнями і навіть сатирою. Однак під прицілом режисера виявляється зовсім не Бог, а соціум. Нехай небесний творець ходить в затасканому халаті і свариться добірною лайкою, мир і люди, що його населяють, нічим не краще. Не дарма першим ділом, потрапивши у світ людський, Ею вивертає від шматочка фішбургера, знайденого на смітнику.
Дівчинка задається метою змінити світ, і в даном випадку, як дочка Бога, вона зобов'язана написати Надновий заповіт. Втім, за порадою старшого брата Ісуса, cпершу слід підібрати собі апостолів. Більша частина "Наднового заповіту" ділиться на євангелія. В рамках релігійної основи Дормель будує улюблену багатьма комедію абсурду і виводить на перший план випадкових і безладних героїв-апостолів, чиї історії покликані викликати як посмішку, так і легку меланхолію. Зокрема саме тут ми побачимо вельми інтригуючу Катрін Деньов, закохану в самця горили.
Противитися чарівності такого наївного утопізму дуже складно. Спроба розібратися в проблемі світоустрою в руках Дормеля перетворилася на сентиментальний і ненав'язливий нонконформізм. Примітно, що з усією серйозністю притчі, картина Дормеля - це жорстка феміністська критика патріархального соціуму. Надалі не останню роль тут зіграє Іоланда Моро в ролі дружини Бога.
Проте, намагаючись говорити мовою комедії, Дормель сам не помітив, як скотився в стереотипи чоловічого і жіночого. І тепер ми точно знаємо, що Богом жінці не бути, адже вона витратить багато часу на вибір фонової заставки для неба, щоб зупиниться на найбільш строкатому і квітчастому малюнкові.
Хвилююче багатьох питання образи почуттів віруючих абсолютно не актуальне відносно картини Дормеля. "Надновий заповіт" навряд чи може похвалитися радикальним поглядом на релігію і мораль. В інтерпретації режисера гострота питання отримує нобхідну для такого формату іронію і дотепність. Незважаючи на те, що парадоксальність деяких епізодів раз у раз переходить у площину несмаку, "Надновий заповіт" залишається вельми зворушливою бельгійською комедією. Буйство фантазії Дормеля - дуже вагомий аргумент на користь того, аби подивитися "Надновий заповіт" і якомога швидше.
Редкація tocka.net дякує Артхаус Трафік і кинотеатру Оскар за співпрацю.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net