Основним своїм завданням сучасні режисери театральних постановок вважають створення театру, який буде зрозумілий усім. Незалежно від того, якою мовою ти говориш і в якій країні прийшов дивитися театральну постановку, актор повинен грати так, щоб сенс ставав явним усім і зрозумілим кожному, стираючи мовні бар'єри і залишаючи саму суть. За висновком багатьох критиків, ця догма утопічна, бо саме дрібні деталі та слова створюють цілісну картину.
Зламати театральні кордони і спростувати слова критиків взялася команда з трьох людей: режисер Ілля Мощицький, хореограф Микола Бойченко і композитор Дмитро Саратський. За твердженням творчої команди, в театральній постановці слово дуже вузьке і не дає можливості передати додатковий пласт смислів, закладених у твір. Креативна група за допомогою танцівників балету DArts майстерно перевела чудове "слово" Чехова на міжнародний мову танцю.
6 грудня в Києві на сцені Київського академічного Молодого театру відбулася прем'єра вистави "Три сестри" за мотивами твору А.П.Чехова. Музично-хореографічна драма зібрала аншлаг.
Мощицький у своїй постановці "Три сестри" зіграв з класикою, з Чеховим, а Саратський красиво акомпанував. П'єса, в якій відсутній сюжет у звичному його розумінні, якнайкраще підійшла для таких ігор. Атмосфера, звуки, темпоритм, пластика, коливання повітря - це не просто переказ відомого драматичного сюжету в черговій інтерпретації, це авторський спектакль, який підкреслює чеховські образи і характери, де, в прямому сенсі слова, показані ідеї і думки Чехова про шляхи досягнення людьми щастя.
Слід відзначити саме гру з чеховським "словом" в даній інтерпретації п'єси "Три сестри". Чехов сильний своїми діалогами, команда ж показала, саме показала, за допомогою танцю і музики, його діалоги. Зовсім не важливо, яке саме слово вимовляв актор − "Москва" чи "Цюрюпинск" − важливо було відчуття, яке передавав він вимовляючи ту чи іншу фразу, з'єднуючи її в танці для передачі суті.
Важливо відзначити те, що творчій команді вдалося створити театр, який буде зрозумілий кожному, незалежно, чи є між мною, як глядачем, мовний бар'єр для розуміння діалогу в п'єсі. У музично-хореографічній драмі "Три сестри" Іллі Мощицького я зрозумію саме те, що хотів сказати Чехов, адже режисерові вдалося передати діалоги, їхню суть за допомогою синтезу окремих слів, музики і пластики.
Всі знають, що класика сучасна. Однак у наш час досить складно догодити досвідченій глядацькій масі. Численні позитивні відгуки критиків і захоплені коментарі щасливчиків, яким вдалося потрапити на прем'єру, - яскравий доказ того, що наш глядач вимагає від театру абсолютно нового погляду на добре знайому літературну класику і вміє читати між рядків, куди прагнули потрапити режисери музично-хореографічної драми "Три сестри".
Редакція tochka.net вирішила дізнатися у режисера і композитора, чи задоволені вони результатом того, до чого так довго йшли, і що в результаті побачив глядач на прем'єрі вистави.
Ілля, чи все пройшло так, як ви планували? Чи були критичні моменти перед прем'єрою?
Перед прем'єрою завжди виникає критичний брак часу. Неминуче створюється відчуття, що не вистачає одного дня, щоб все встигнути. Крім того, у вистави не існує стандарту готовності. Уявлення про кінцевий результат існує лише умоглядно в головах постановників. У зв'язку з цим завжди є моменти, які хочеться змінити, доробити, зробити краще, і в цьому випадку доводиться розставляти пріоритети, чимось жертвувати. Але прем'єра - це далеко не кінець, а тільки початок роботи.
Ілля, якщо це "тільки початок", чи може це означати, що відгуки глядачів зможуть внести зміни в наступні покази вистави "Три сестри"?
режисер
Відгуки - ні. А ось реакція залу може. Спектакль народжується в той момент, коли вступає з публікою в діалог, і в цьому діалозі можуть з'являтися нові акценти, змінюватися ритми, деякі моменти спектаклю можуть зазнавати змін. Якщо спектакль грається на різних майданчиках, в різних містах і країнах, він може викликати найсуперечливішу реакцію, іноді для нас несподівану. Ми звичайно аналізуємо цей досвід і враховуємо в подальших репетиціях.
Дмитре, раніше в інтерв'ю ви говорили про те, що на репетиціях ви спілкувалися між собою з Іллею на підвищених тонах, і тому змінювали і переписували неодноразово музику. Скажіть, в який момент ви прийшли до того, що ми почули на прем'єрі?
композитор
Ну, ми завжди досить емоційно спілкуємося - темперамент, амбіції, гормони - це все невід'ємні інгредієнти творчого процесу у нашому виконанні. Музика створювалася досить швидко. Оскільки робота над виставою була розділена на 2 етапи: спочатку ми робили першу дію, потім після передпоказу взялися за другу, і все це з перервою в 2 місяці - музичний матеріал, так як і спектакль в цілому, дуже неоднорідний у першому і другому актах. Але це виправдано і самим чеховським текстом, перші і останні два акти п'єси - це наче різні твори. Що стосується переробок, то зізнаюся, їх було не так вже й багато, якісь номери ми попросту викинули, щось вирішили змінити, в останній момент була написана трьохголосна фуга, яку ми перетворили на справжню хореографічну поліфонію. Але я б не сказав що в мене 1000 сторінок покреслених чернеток догорає в каміні, мені здається, ми з колегами дуже точно відчули загальний задум і максимально швидко домагалися бажаного творчого результату.
Дмитре, а що скажете ви, реакція залу та відгуки зможуть внести корективи в музичний супровід майбутніх постановок?
композитор
Швидше наш внутрішній цензор може змусити нас внести зміни в матеріал. Поглянувши на спектакль через якийсь час, перебуваючи вже не в процесі активної роботи, не в процесі репетицій, ми з більш холодним розумом підходимо до сприйняття, і ось тут можуть виникати якісь нові думки, якісь корективи. Адже ми самі змінюємося, і досить швидко, через 2 місяці ми вже зовсім іншими очима дивимося на власний твір, я вже не кажу про більш тривалий термін.
Пропонуємо тобі подивитися офіційний відеотизер музично-хореографічної драми "Три сестри".
Будемо сподіватися, що цю постановку побачать глядачі в різних містах не тільки України, але й закордоном.
Афіша вистав: